Дмитро Булах: Наразі є багато витрат, які для мене є дивними

Війна не відкинула проблему корупції в Україні. Навпаки, її прояви стали болючішими для українців в цілому, та для харків`ян. Чи доцільні витрати громад не на оборону, чи прозоро витрачаються гроші на відбудову та фортифікації 057.ua говорили з Дмитром Булахом, співзасновником "Харківського антикорупційного центру".

Про витрати

Багато витрат, які для мене є дивними, і це, до речі, по всій області така історія, на жаль, це не тільки про місто Харків.

Розкажи, будь ласка, я бачу, що ХАЦ продовжує моніторити витрати. Останні статті і до цього статті, які я читаю, час від часу це про витрати, які навіть частина громади вважає недоцільними - квіти, реконструкція парків, - чому так? 

Багато витрат, які для мене є дивними, і це, до речі, по всій області така історія, на жаль, це не тільки про місто Харків, багато витрат, які, на мій погляд, є третіми, четвертими, п'ятими пріоритетами для такого часу, в якому ми живемо. На мій погляд, що треба було більше, аби, звісно, приділяти уваги питанням оборони й підтримки тимчасово переміщених осіб, і що стосується підтримки харків'яни, які залишилися без житла. На жаль, дуже багато різних потреб, але перш за все потреби оборони, на мій погляд, ось, але, на жаль, чомусь багато і в 25-му році, не дивлячись на всю важкість ситуації, які витрачаються на якісь будівництва, на якісь прикраси. 

Які найбільш зрозуміли кейси або спірні кейси, на твій погляд?

Та їх насправді багато, тобто, я знаю, що плануються взагалі великі витрати, деякі скасовують, а деякі для мене є дуже дивними в тому сенсі, що, ну, я розумію, коли ми змінюємо якісь елементи інфраструктури, наприклад, теплопостачання або водопостачання, ну, зрозуміло, що ці об'єкти, вони, на жаль, вже з плином часу не витримують вже певних навантажень, ну, і тут зрозуміло, що нікуди не дінешся. З іншої сторони, ну, для мене дивно, чому великі вкладення вкладаються в якісь іміджеві проєкти, наприклад, зараз будівництво біля каскаду, що розташоване, дивиться на Благовіщенський собор. Це для мене, м'яко кажучи, не обов'язковий об'єкт для такого часу.

Наприклад, комунальне підприємство “Харківзеленбуд” оголосило торги на 37,8 млн грн на капітальний ремонт скверу біля “Вічного вогню” та благоустрою прилеглої території по вул. Університетській, 16, - з повідомлення ХАЦю

Можливо, потім варто було б його будувати, можливо, але, перш за все, це треба було б проаналізувати, чи це потрібно. Зараз це відбувається. Ну, те ж саме стосується багатьох ремонтів, наприклад, інфраструктури, що стосується зелених насаджень, парків і так далі.

Ну, зараз там останні, наприклад, ремонти озера в Центральному парку. Я розумію, я не проти озера в Центральному парку і не проти Центрального парку, але є просто актуальність цієї потреби на даний час.

Ви аналізували ціни, це як там при Кернесі був такий традиційний "розпил", чи це все ж таки більше іміджева історія?

Ну, я думаю, що це іміджева більше історія, хоча це, якщо ми кажемо про місто, про область, мене там інша думка. Тобто, про місто, мені здається, це іміджева більше історія, хоча я думаю, що, звісно, гроші, кошти саме себе не засвоюють. Я думаю, що є якісь інтереси в цьому, але більше іміджева, це більше історія про те, що не хочеться собі визнавати важкість ситуації й жити в війні чисто ментально. І це якесь перебудовуватись не хочеться, але тут при Кернесі було все набагато гірше насправді.

І відсоток перевищень у ціні був більший, і об'єктів таких було більше. Тобто, мені, на мій погляд, стало краще, але при тому, що стало краще, я не можу сказати, що це взагалі пройшло. Тобто, воно краще, в цілому я погоджуюсь, що менше стало якихось зловживань, на мій погляд, але багато ще є над чим працювати.

Про відбудову

Моє особисто враження, що це вимивання коштів на різних об'єктах.

Ти сказав, що в області інша історія?

Так, я вважаю, що в області загалом інша історія, на жаль, якщо ми беремо всю область. Тобто, є і різні громади по-різному, звісно, що близнюки, умовно, сильно відрізняються від Старого Салтова, і ситуація, яка там є, і безпекова, і взагалі.

Тобто, щодо втрат, я маю на увазі, але загалом, якщо брати обласну владу, то мене враження, наприклад, того ж ліцею в Старому Салтові, що це історія про те, що зараз там планується, він розбомблений, відновлений, розбомблений, зараз там планується укриття в Старому Салтові, в цьому ж ліцеї побудуватися. Моє особисто враження, що це вимивання коштів на різних об'єктах.

Ось, якраз щодо цих проєктів відновлення, так званих, ми бачили історію в Салтівському ліцеї, ми бачили ЦНАП в Ізюмі, але це ж вся історія все одно продовжується, продовжується, продовжується. Наскільки взагалі наразі доречно все це проводити, і проводити, зокрема, і технічні експертизи, тому що чиновники часто говорять, якщо ми зараз не зробимо це, не витратимо гроші, завтра прийдуть інвестори і скажуть, дайте документи, дайте, куди вкладати гроші, у нас їх не буде.

Не знаю, я думаю, що відновлювати точно немає сенсу наразі. Велике капіталовкладання, яке робиться не без аналізу багатьох факторів, в тому числі безпеки, на мій погляд, робити, якщо це не якісь об'єкти критично-соціальні інфраструктури, то я думаю, що це зарано поки що робити. Можливо, можна робити домашнє завдання і готувати якісь попередні проєкти, можливо, але знову ж таки, інвестори, це неправильне слово для таких об'єктів, донори, я би сказав, тому що я не бачу перспективи інвестиції в соціальну інфраструктуру. Інвестиція – це певне капіталовкладання для отримання прибутку в майбутньому, це ж не про прибуток будівництво лікарні або будівництво ЦНАП, там прибутку в принципі ніякого.

Це донори якісь можуть приходити теоретично в майбутньому і потім вже, якщо у нас буде така можливість, бажання і готовність, тоді вони будуть це вкладати. Але я не впевнений навіть в цьому. Мені здається, найперша потреба зараз – це фінансування сил оборони, сили оборони залишаються, на жаль, недофінансованими, багато в чому, щодо засобів, і це ключові фактори, які, власне, на мій погляд, були б важливі зараз.

Наскільки наразі громади контролюють всі ці питання, тому що багато людей поїхало, зокрема, пасіонаріїв активних з регіону поїхали, ще більше на фронті. 

Так, дуже багато хто війську. Наскільки зараз це підконтрольне? У нас, ми бачимо, все ж таки децентралізація трохи згортається. Звісно, що це вимоги війни, і тут немає чому дивуватися, що більша закритість, більша секретність, вона не завжди виправдана, але проте це факт. Звісно, що після, дай Бог, відбитися, після того, як це закінчиться, нам треба буде певним чином повертати цю історію назад. Звісно, що громада не дуже часто розуміє, куди це все витрачається. Треба розуміти, що в нас і до Великої війни були проблеми, а зараз, чесно кажучи, через війну, тому що все ще більше закрилося.

Але я думаю, що міська рада, міське керівництво щось іноді роблять якісь намагання, але вони теж не системні, на мій погляд. Треба б, варто було б все ж таки більше, все одно є можливість для більшої відкритості, хоча б пояснювати свої дії більш відкрито. Мені здається, це варто було б. В області ще набагато гірше, на мій погляд.Тобто там, на жаль, поки що так.

Про крадіжки на фортифікації 

 Контролю немає. Створюються якісь органи, ТСК. Но жодного, на жаль, ми не бачимо результату.

А ви свідкували також за історію не лише цивільних будівництв, а і створення фортифікаційних  споруд у Харківській області. Наскільки там все прозоро, чи можемо ми говорити про те, що там не було відкриття?

Ну, за рукою ніхто нікого не хапав, але ми бачимо результат. Ми бачимо ситуацію 24-го року Харківська область, зараз ми бачимо Сумську область. Тому, звісно, що через воєнний стан і секретність, це ефективно проконтролювати важко. Я думаю, що після війни буде багато питань щодо цього.

Тобто, дуже багато і зараз питань у військових, ми всі їх чуємо, і не тільки військових, і цивільних, але ми розуміємо, що там вже були розслідування, і є певні підозри, що зловживань було дуже багато, і не тільки в Харкові, але взагалі.

Ви досліджуєте їх, активісти?

Ми не можемо... інформація закрита через війну. Це сенситивні закупівлі, сенситивне будівництво.Ми мало що бачимо, скажімо так, в відкритому доступі.

А як реагують наразі правоохоронці?-

По-різному реагують. Іноді реагують, іноді не реагують. Тут така історія. Тобто, важко сказати, наскільки вони якось дослухаються або щось. Вони, я думаю, що зараз такий час, що всі дуже сильно вертикально все у нас.

Тому ефективного контролю з погляду правоохоронної системи я не очікую. На жаль. Але це міг бути б парламент. Але парламенту, на жаль, фактично немає. Тому що контролю немає. Створюються якісь органи, ТСК. Но жодного, на жаль, ми не бачимо результату.

Настрій досить песимістичний щодо всього цього контролю?

Реалістичний. Ми розуміємо, що під час війни це зробити неможливо, тому що мало інформації. Правоохоронні органи, мені здається, не мають тієї незалежності, тієї частої компетенції. І самого доступу на ці об'єкти через безпеку. І проконтролювати це дуже важко.

Все ж таки, на твій погляд, наразі відбудовувати свої відношення в громаді Харкова, громадах в області, для того, щоб, все ж таки, якось контролювати дії влади?

В області мені важче казати, я харків'янин, але в Харкові, мені здається, громада достатньо ефективна поки що протидії. Мені здається, що у нас навіть під час війни в чомусь дещо стало навіть краще у взаємодії між громадою і владою. Але це, звісно, що такі косметичні штуки, якщо ми кажемо про такі серйозні, капітальні, то це ще попереду. В принципі, контроль якийсь є в громади, є якась позиція міської влади певної взаємодії, але це теж не дуже, на мій погляд, поки що не дуже ефективно.

В області набагато важче, ну, там завжди було важче, ніж в Харкові. У нас є багато, у всіх у нас не у нас, а у нас багато ще роботи попереду. Наразі треба, щоб не скористалися війною для того, щоб зростала сильна закритість і непідконтрольність владних органів. А вона, ну, такі тенденції є, і цього треба не допустити, ну, може допустити якомога менше, або взагалі не допустити, якщо така буде можливість.