Недільна балачка: протести такі, тому що суспільство просто за$$балося

Протести проти закону 12414 викликали чимало суперечок неприйняття. Але не лише у влади, яка намагалася зламати антикорупційну ланку в країні, але й у багатьох інших, хто наче не осторонь від громадянських процесів. 

Закид перший: все на диво добре організовано. 

Перший закид, який був чутно майже всюди, що це не просто так, не можуть люди так просто зібратися, тому що не було якихось анонсів у газетах або щось таке. Чомусь ми забуваємо, що наразі  час соціальних мереж. Через це психологи, і всі на світі говорять про те, що люди віддаляються від одного, що існують соціальні відстані, але з іншого боку всі ці соцмережі дають можливість створювати спільноти не за принципом студентських гуртожитків, шкільних класів, або не за принципом роботи. Саме так збирали адмінресурс.

Соціальні мережі  можливість створювати спільноти за принципом інтересів. Багато хто з молоді інформаційно "живуть" саме живуть в цих спільнотах, не торкаються зовнішнього світу. А загальні медіа або канали пропагандистські, неважливо, поза країною або в країні, вони часто не знають навіть про ці спільноти, вони до них не можуть достукатись, і складається враження, що їх просто не існує. Але цих спільнот досить багато, і люди там один одному довіряють, і вони знають про один одного, і готові вийти на підтримку один одного. 

Це екоактивісти, це ЛГБТ-активісти, це захисники культурної спадщини, це люди, які просувають демократичні наративи, ліву ідеологію або вкрай ліберальні, анархістичні наративи, це люди, які разом дивляться аніме і обговорюють, або люди, які слухають одну музику. Якщо ви не знаєте про ці спільноти, то це не значить, що їх немає, і це не значить, що в цих спільнотах інформація швидко не розповсюджується. Тому, якщо можливо і був хтось спочатку, хто запустив цю інформацію, то не слід дивуватися, що вона розійшлася дуже швидко і дуже швидко масштабувалася.

І цей хтось навряд чи якась там суперзначна фігура, яка керує світом на кшталт масонів, частина цих спільнот так чи інакше вже виходила на акції екологічні, на акції антикорупційні, і тому вони просто спілкуються один з одним.

Закид другий: "матюки"

Щодо гасел, які звучали. Обурення викликала велика кількість нецензурних слів. Але, по-перше, знову ж таки, не будемо забувати, що більшість протестуючих людей – це молодь, і молодь, зокрема, досить інтелігентна. А якщо ви поїдете кудись там на ХТЗ або на Салтівку, ви почуєте, що, на жаль, молодь чи навіть підлітки наразі розмовляють матом. ТО ось якраз для інтелігентної молоді це не є постійна мова, але це є можливість сказати щось не так, як вони говорять зазвичай.

І тому це також щось на кшталт виклику. Тому воно і так звучало.

Закид третій: вони закон не читали й не розуміли протесту

Дійсно не кожен сильно розумів, в чому справа в новому законі. І люди просто відчули, навіть не зрозуміли, чому і як саме, а відчули, що демократія, кроки, які творилися 10 років останніх, то, що раді чого виходили на Майдан Гідності, то, чому Україна не Росія, чому йде війна, все це намагаються звернути. І тому у них, можливо, навіть не було ані бажання, ані часу розібратися в цьому законі.

Зазвичай під час протесту або перед протестом більшість людей не ходить до бібліотек, щоб скласти підґрунтя протесту. Виходять, тому що просто заї$$бало. Й саме це писали на картонках. Закон став просто спусковим гачком того, що відбувається.

Замість висновків

Спочатку війни між владою та народом була така мовчазна домовленість, що всі ми об'єднуємось проти нашого зовнішнього ворога і починаємо працювати на фронт і робити все для фронту, все для перемоги. Але коли значна кількість, знову ж таки, молоді та активістів, які тягнули цю лямку активізму до війни, це люди 30 плюс, всі вони пішли на фронт і зараз не мають ані голосу через законодавство, ані часу займатися активізмом, а чимало хто з них вже загинув, то далі складалося враження, що це угода, якої дотримується лише одна сторона, тобто суспільство. Суспільство мовчить, суспільство працює на фронт, суспільство воює, в той час, як влада все більше і більше краде, не відповідає на досить багато безпекових питань, які стосуються того, чому в 2022 році росії так швидко все вдалося, не відповідає за корупційні злочини, не воює, а відпочиває за кордоном.

І все це вибухнуло. Саме наявність в законі  інформації про те, що "закриваються" антикорупційні органи, цього було достатньо для того, щоб вийшли люди на протест.

Щодо наслідків. Ми бачимо що влада зрозуміла, що просто так не пролізе, зараз граються і намагаються переробити закон, але питання не в самому законі, не в тому, наскільки він буде гідний або негідний, чи потрібно його буде ще переробляти. Питання в тому, що влада повинна була почути, що ця одностороння угода, вона закінчилася. Є достатньо молодих людей, і не завжди молодих, які готові сперечатися з владою.

І досить багато людей старших, які наразі, можливо, критикують молодь за неякісний протест, вони для себе трохи з заздрістю, але все ж таки вирішили, що, окей, якщо процеси такі можливі, то чому ми будемо осторонь. І далі, то, як все це буде розвиватися, знову ж таки, буде залежати від двох сторін. Чи зрозуміє влада, що не потрібно гратися в Януковича, та потрібно все ж таки щось робити. Хоча я не дуже розумію, що в такій ситуації можна зробити, щоб не бути розірваним після війни або під час перемир'я, тому що питань накопичилося дуже багато.

А по-друге, молодь, яка виходила на протести, вона також після цих протестів повинна зрозуміти для себе, що це було. Чи готові вони до систематичної роботи, перевести все це з маршів з картонками до постійного відстоювання інтересів суспільства і країни.

Можливо, не кожен це зможе, тому що, коли ти виходиш вкололи однодумців, щоб потусити і щось покричати, навіть якщо це щось справедливе, а не рок-концерт, у тебе працює запал. Якщо над цим потрібно час від часу працювати систематично, і не завжди ти отримуєш результат, хоча б в тому сенсі, що погоджується змінити закон, то мотивація може втрачатися. І дуже важливо, щоб ті лідери, які наразі народжуються, вони змогли зберегти цей запал протестного руху та зробити його саме не просто як випуском емоцій, а направити його на якісь реальні зміни в країні.

Тому що з владою чи під час війни, чи під час миру завжди так. Або влада тисне на народ, або народ контролює владу. Іншого механізму не буває.

Ці протести – це поки індикатор суспільства, що суспільство дійсно за$$їбалося. Чи стане це індикатором системної роботи – це питання до тих людей, хто наразі готовий себе назвати громадянським суспільством.