Не-недільна балачка: сакральний ритуал рашизма

Парад, через який керівництво кремля публічно обіс%сралося, тривав лише 45 хвилин.

Під час проходження колон військових, техніки не було, Президент Лаоса Тхонглун Сисулит міг привітати солдат Північної Кореї, які крокували бруківкою москви. При чому московська пропаганда дивувалася в соцмережах, що в Україні значно збільшилось запитів на трансляцію порада. Ми просто дивилися на перелякані обличчя х№”ла, а дехто й надіявся, що мавзолей вибухне, попри примусово оголошено перемир’я в останню мить.

Ось так від Києва за три дні до указу президента України про дозвіл на проведення параду на червоній площі з указанням координат. Щоправда, більша частина біомаси на болотах не в курсі про цей наддержавний тролінг. Вони одягають на дітей та себе форму часів СРСР та кітелі орків, що розкладаються в Україні, розмалюють себе колорадськими стрічками й підуть радісно кричати “можемо повторити”.

Інший ефект

Але той хто має вуха та очі, той почув та побачив, що москва це колос на глиняних ногах, який може бризкати слиною, ракетами і погрожувати “орешниками”, може стягувати ППО і відключати інтернет, але якому страшно й який вразливий. Небезпечний, але вразливий. Це бачать в Європі, Україні та це видно з башт кремля.

Авжеж перемир’я заради параду нав’язано, адже при всьому бажанні України немає жодних способів послати американського президента. Тому що ми залежні від допомоги, зокрема військової допомоги США.

Безумовно, Україна могла б більш ефективно скористатися цією панікою на болотах і вразити ні, не площу, а регіони та стратегічні об’єкти на рф, залишені без ППО. Але публічно показати як вогко та тепло в штанцях московського тирана, а ще отримати згоду на звільнення ще 1000 військовополонених це добрий результат. Було б добре, щоб так само спритно як з цим указом, у Зеленського реагували на плівки Міндіча та провал мобілізації та свавілля тцк. 

Парад це не вшанування

Але головне навіть не це, а те, що світ усвідомив, що парад на 9 травня це давно вже не перемогу над нацизмом, а навпаки сакральний ритуал рашизма для зомбування адептів заради жертвоприношення. З вшануванням жертв Другої світової, важливо для Європи та цивілізованого світу немає жодного спільного.

Для нас цей день вшанування був вчора. І всі ми дивимося на нього через призму нової війни. Й якщо б не нова війна, можливо б не всі загадали про нього. Адже це нормально, що війна яка була майже сторіччя тому і свідків якої практично не лишилося, стає частиною підручників та досліджень, колективної пам’яті, а не приводом для карнавалів, демонстрації “героїчних” фільмів нон-стоп по тв, як було в пізньому срср та росії, шашликів та гуляній.

Мені дуже радує, що вчора в школі діти робили поробки до Дня матері, а не на тему Другої світової. На жаль, у них є своя війна, й будуть поруч свої ветерани, і вони побачать, що реальні ветерани не святкують - вони поминають, і тоді. І зараз. Важливо щоб це усвідомив світ, й перестав вважати російські паради святом перемоги над нацизмом - це навпаки сакральні ритуали святкування рашизма, маємо надію це був останній.