Аліменти по‑новому: квартира замість гаманця, або як дитина отримає своє

В Україні готується важлива зміна до Сімейного кодексу, яка може істотно вплинути на механізм стягнення аліментів.

Аліменти - це не побажання, а правове зобов’язання батьків забезпечувати своїх дітей до повноліття та далі за певних умов. Саме так юридичні експерти характеризують суть цього інституту у сучасному українському праві. Законодавство чітко встановлює розміри, порядок, відповідальність та механізми примусового стягнення виплат з платника аліментів. 

У новому законопроєкті планують дозволити передавати нерухомість у рахунок погашення аліментних зобов’язань під час судового розгляду. Така норма має закрити існуючі прогалини у законі та захистити інтереси дитини.

Як нараховують аліменти зараз

В Україні аліменти можуть бути встановлені добровільно шляхом нотаріально посвідченого договору між батьками або через судове рішення, яке визначає обов’язок платника. Обидва батьки зобов’язані фінансово брати участь у забезпеченні дитини незалежно від шлюбу. Розрахунок розміру аліментів може ґрунтуватись на:

• Частці доходу платника (25 % на одну дитину, 33 % на двох, 50 % на трьох та більше) - за наявності стабільного доходу. 
• Твердій грошовій сумі, якщо дохід нерегулярний або незручний для відрахувань.

Суд може змінити розмір аліментів у разі зміни життєвих обставин платника чи дитини, бо головна мета - забезпечити належний рівень життя дитини, зазначають у Мін’юсті.

З 1 січня 2026 року розмір аліментів в Україні перераховано відповідно до прожиткового мінімуму. Мінімальні гарантовані виплати не можуть бути нижчими навіть за відсутності доходу платника. Конкретні суми такі:

• Дитина до 6 років - 1 408,50 грн/місяць;
• від 6 до 18 років - 1 756 грн/місяць. 

Ці суми - 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Рекомендована сума за рішенням суду може складати 100% прожиткового мінімуму та бути значно вищою попередніх - до 2 817 грн для малюків та 3 512 грн для старших дітей. Багато платників офіційно не працевлаштовані або працюють «в тіні». Це часто ускладнює реальну виплату справедливої частки доходу, бо суду важко оцінити їхні фактичні заробітки.

Юридична практика показує, що боржники можуть свідомо знижувати офіційні доходи, щоб зменшити відрахування. У таких випадках суд може застосовувати середні показники доходів по регіону або інші оцінки. В одному із судових процесів у справі нарахування аліментів суд встановив аліменти у відсотку від доходу, але платник працював на неповну ставку та частково отримував «у конверті». В цьому випадку бухгалтерія підприємства перерахувала доходи з урахуванням середніх ставок по регіону, і сума аліментів зросла. Це узгоджено із судовою практикою визначення доходів, коли є сумніви щодо реального заробітку.

Аліменти - це не «гроші на побут», це право дитини на належне життя. Закон встановлює, що обов’язок утримувати дитину не зникає - рішення суду чи нотаріальний договір зобов’язують батька чи матір дбати про потреби дитини, каже адвокатка з сімейного права Поліна Дудчак.

В іншому судовому процесі платник не мав офіційної зарплати, але володів майном. Суд встановив фіксовану суму аліментів, виходячи з життєвих потреб дитини, врахував доходи, витрати та сімейний стан - і призначив виплати більші за мінімум. Це класична практика призначення фіксованої суми при нестабільних доходах. 

Закон у 2026 році прив’язує аліменти до прожиткового мінімуму та доходу, що робить систему адаптованою до економічних реалій. Водночас це не звільняє платника від відповідальності, навіть при відсутності офіційного доходу.

Що пропонують змінити

Верховна Рада України готує зміни до Сімейного кодексу, які вводять новий механізм щодо погашення аліментних зобов’язань шляхом передачі нерухомого майна без необхідності окремого договору між батьками. Таку норму хочуть закріпити прямо в законі, щоб суд міг розглядати передачу майна як законний спосіб виконання обов’язків платника, якщо грошові виплати не здійснюються. 

У парламенті зареєстровано законопроєкт № 14336, який передбачає доповнення Сімейного кодексу нормою про можливість передачі нерухомості безпосередньо під час судового розгляду справи про аліменти як альтернативного способу погашення заборгованості. При вступі в дію нового законопроєкту, суд зможе вирішувати про передачу нерухомості боржником як частину аліментних виплат. Передача можливa без окремого договору між батьком/матір’ю, але тільки після висновку органів опіки та піклування щодо того, що це не погіршує житлові умови дитини. 

Ця зміна дозволить гнучкіше реагувати на кожну конкретну ситуацію і зменшить кількість невиконаних аліментних зобов’язань, які роками «висять» у судах та виконанні, кажуть у парламенті.

На сьогодні таку передачу майна можливо організувати лише за добровільної згоди сторін та окремим договором. У ситуаціях конфлікту та судового спору це практично не працює - і саме цю прогалину пропонують усунути новим законопроєктом. Ця ініціатива спрямована на посилення захисту прав дітей та надання додаткових механізмів для примусового виконання аліментних зобов’язань у випадках, коли платники затримують або ухиляються від виплат. 

За офіційними даними в Україні відкрито понад 500 000 документів про стягнення аліментів, які знаходяться на виконанні. Близько 186 800 людей не платили аліменти понад 3 місяці, що є підставою для застосування санкцій. За даними Opendatabot, кількість проваджень щодо боржників перевищує 187 000 по всій країні.

Харківська область у цьому питанні одна із регіонів-лідерів за кількістю несплат. На середину 2025-го року у Харківській області було зареєстровано понад 13 000 проваджень за несплату аліментів. Це значний ріст порівняно з початком війни, адже кількість справ зросла у 5,4 рази. 

Переважна більшість боржників - чоловіки (≈91 %), найчастіше віком 25–45 років, зазначено в Opendatabot.

За 9 місяців 2025 року 13 481 боржник був притягнутий до відповідальності органами виконавчої служби саме у Харківській області.

Всі "за" та "проти"

Критики зазначають, що законопроєкт пропонує новий механізм, але не встановлює чітких процедурних правил щодо передачі майна в рахунок аліментів під час судового розгляду. Законопроєкт «не деталізує порядок передачі нерухомості» та не визначає, як саме оцінюватиметься співмірність вартості майна з обсягом аліментних зобов’язань. Це може створити ризики правової невизначеності та суб’єктивного тлумачення судом.

Судді можуть по‑різному оцінювати, чи відповідає вартість майна заборгованості чи майбутнім аліментам, що може призвести до нерівного ставлення до сторін. Боржник може формально запропонувати майно меншої реальної вартості, ніж те, що має покрити заборгованість, або майно, яке складно швидко реалізувати. Це може призвести до ситуації, коли дитина отримає актив, але не зможе ефективно забезпечити свої потреби.

Але навіть за передачі нерухомості зберігаються інші спільні зобов’язання батьків, наприклад, щодо додаткових витрат на лікування, розвиток, освіту чи непередбачені потреби дитини. Це питання може залишитися невирішеним або неоднозначно трактуватись у суді. 

Передача нерухомості звільняє іншого з батьків лише від регулярної сплати аліментів. Обов’язок брати участь у додаткових витратах на дитину зберігається, зазначає спільнота юристів України.

В той же час, інші експерти підтримають цю ініціативу, адже вона дає суду додаткові інструменти для ефективного захисту прав дитини, дозволяє враховувати майновий стан платника аліментів у ситуаціях, де грошей немає, але є нерухомість та усуває прогалину, яка нині не дозволяє передавати майно під час судового розгляду справи

Запропоновані зміни потенційно підвищують ефективність захисту прав дитини та дозволяють врахувати реальний майновий стан платника аліментів. Особливо це важливо, коли заборгованість з аліментів постійно зростає, а фактичного утримання дитини немає, каже юрист Анна Затарахкан. 

Це ключовий аргумент на користь ініціативи - забезпечити, щоб боржник, який не платить гроші, все ж таки забезпечив дитину через передачу цінного майна. Також підтримка ґрунтується на тому, що ініціатива узаконює вже практику, знайому юристам, але розширює її можливості через судовий механізм. 

Як зараз держава карає “боржників”

Законопроєкт № 14336 ще не ухвалено Верховною Радою - він перебуває на стадії законодавчої процедури у парламенті України, і його розгляд наразі підготовлений до внесення змін у Сімейний кодекс. За інформацією від профільних видань, зміни ще не були винесені на голосування у сесійній залі Ради станом на початок 2026 року, оскільки законопроєкт лише готується на розгляд.

Точна дата розгляду в парламенті офіційно не оголошена - зазвичай такі проєкти проходять розгляд у комітеті Верховної Ради перш ніж їх виносять на загальне голосування в сесійній залі. Міністерство юстиції разом із народними депутатами опрацьовують текст, після чого він має бути зареєстрований у порядку денному парламенту та направлений до комітету з питань правової політики чи гуманітарної політики.

Станом на березень 2026 року, за несплату аліментів передбачені фінансові санкції, адміністративні обмеження та навіть кримінальне покарання. До фінансових санкцій належать:

• Пеня - 1 % від суми боргу за кожен день прострочення (але не більше 100 % боргу).
• Штрафи залежно від строку заборгованості:
• понад 1 рік - 20 % боргу;
• понад 2 роки - 30 %;
• понад 3 роки - 50 %.

Державний виконавець може тимчасово обмежити боржника у правах:

• виїжджати за кордон;
• керувати транспортом;
• користуватися зброєю;
• полювати.  

При злісному ухиленні від сплати аліментів боржника можуть притягнути до кримінальної відповідальності відповідно до Кримінального кодексу України (частина 1 та 2 ст. 164). Це може включати обмеження волі або інші покарання - практика застосування залежить від тяжкості випадку.

У 2026 році держава більше не розглядає несплату аліментів як «особистий конфлікт батьків». Штрафи, обмеження у виїзді за кордон, арешти майна, обмеження у праві керування транспортом - це вже не теорія, а звичайна практика, зазначають у юридичному бюро.

Рішення про можливість стягнення нерухомості для погашення боргу платника аліментів спочатку розглядатиметься парламентським комітетом, потім перейде на голосування до Верховної ради України та, у разі прийняття, його підписує президент України. Після цього зміни набудуть чинності відповідно до зазначених у законі строків, як правило - через 3-6 місяців після публікації.

Система аліментів в Україні у 2026 році є чітко врегульованою та жорсткішою щодо боржників, ніж ще кілька років тому. Водночас статистика демонструє, що проблема несплати залишається масштабною. Сотні тисяч виконавчих проваджень по країні та тисячі справ у Харківській області свідчать, що аліменти досі є не лише юридичним, а й соціальним викликом.

Особливо гостро це відчувається у регіонах, які постраждали від війни, зокрема на Харківщині, де економічна нестабільність і вимушене переміщення вплинули на платоспроможність частини батьків. Захист прав дитини як пріоритет державної політики є головним акцентом у 2026 році, адже аліменти - це гарантія того, що дитина матиме належний рівень життя, розвиток і стабільність.