Він звільняв Харків: встановлено меморіальну дошку Петру Болбочану

У Харкові відкрили меморіальну дошку на честь визволителя міста Петра Болбочана.

Урочисте відкриття приурочили до Дня Соборності України, який відзначають 22 січня. Саме цього дня вшанували українського полковника Армії УНР, що у 1918 році очолював операцію з визволення Харкова від більшовицьких військ.

Хто такий Петро Болбочан?

Петро Блбачан (1883–1919) — український військовий діяч, полковник Армії Української Народної Республіки, керівник Кримської операції зі звільнення півострова від більшовиків та встановлення контролю над Чорноморським флотом. Він був випускником Чугуївського військового училища та брав участь у визволенні Харкова у 1918 році.

У листопаді 1918 року Петро Болбочан, командир Запорізького корпусу та командувач військ Лівобережної України, став ключовою постаттю в боротьбі за Харків. У ніч на 15 листопада він увійшов до міста із запорожцями, щоб утвердити владу Директорії та зберегти Харків як український центр Слобожанщини.

Коли більшовицький Совєт у грудні 1918 року спробував захопити владу в Харкові, Болбочан силою зупинив антиукраїнські мітинги, ліквідував страйк на залізничному вузлі та не допустив ворожих з’їздів. Завдяки дисципліні й рішучості запорожців місто певний час утримувалося під українським контролем.

Більшовики, щоби не пустити українські війська в Харків, побудували лінію фронту між містечками та селами Мерчик — Огульці — Мерефа. Місто Люботин, яке вони контролювали, прикривало цей фронт. Далі — вже був сам Харків. У селі Огульці була залізнична станція. Там стояв бронепотяг більшовиків. Український полковник Болбочан дав наказ штурмувати вокзал. Бійці Другого Запорізького Полку вдало виконали наказ, не побоявшись обстрілів з бронепотягу. Огульці було звільнено 4 квітня вночі. Вже зранку 4 квітня Запорожці увірвалися на станцію в місті Люботин. Почалися бої. Українські солдати на конях та броньованих машинах поїхали за місто, в тил більшовиків та підірвали залізничну колію. Коли потяг з більшовиками почав відступати, то він доїхав до місця підриву й просто перекинувся. Більшовики втратили бронепотяг, а потім — Харків.

Попри стрімкий наступ Червоної армії на Харківщині, керівництво УНР відмовлялося визнати факт війни з Росією. Болбочан неодноразово попереджав про загрозу місту, але його донесення ігнорували. На початку січня 1919 року він був змушений залишити Харків, а лише згодом уряд УНР офіційно визнав стан війни.

Страта командира

Болбочан послідовно відстоював незалежність України та виступав проти співпраці з більшовицькою Росією.

Петро Болбочан став жертвою політичних інтриг. Його стратили 28 червня 1919 року на станції Балин (нині це Дунаєвецький район Хмельницької області). За критику дій керівництва УНР його заарештували, засудили військово-польовим судом і розстріляли. На момент страти полковнику було 35 років.

Вшанування пам'яті

До повномасштабного вторгнення про вшанування пам'яті  полковника Армії УНР навіть говорити було чимось фантастичним. В місті йшла боротьба за символи срср, зокрема маршала жукова. Війна змінила позицію влади та електорату. Після масового перейменування вулиць та топонімів, активісти заговорили про вшанування пам'яті Петра Болбочана. 

Харківська міська комісія з питань топоніміки та охорони історико-культурного середовища підтримала ініціативу громадської організації «Деколонізація. Україна» щодо встановлення меморіальної дошки полковнику Армії УНР Петру Болбочану. 

Рішення ухвалили під час засідання топонімічної комісії 18 грудня. Меморіальну табличку відкрили на Холодній горі на будівлі на вулиці, яка також має ім'я Петра Болобчана. Раніше вона носила ім'я Дмитра Клапцова, комсомольського діяча минулого сторіччя.