Недільна балачка: Печенізька дамба удар як ілюстрація терору

Удар по Печенізькій дамбі — це не про фронт. Не про «військову доцільність».
І навіть не про так звану «інфраструктурну війну», якою Росія намагається прикривати свої злочини.

Це удар по життю.

Печенізька дамба — це не просто бетон і вода на мапі Харківщини. Це евакуаційний шлях для цивільного населення, це вода для Харкова, це захист від затоплення десятків навколишніх сіл. І саме тому вона стала мішенню.

• Не тому, що там стоїть техніка.
• Не тому, що звідти ведуться бойові дії.
• А тому, що її руйнування б’є одразу по кількох критичних точках цивільного життя.

Масштаби, звісно, не ті, що у випадку з Каховським водосховищем. Це важливо проговорювати чесно — без перебільшень. Але менші масштаби не означають менший злочин. Загроза затоплення, ризик пошкодження водопостачання, небезпека для людей, які живуть нижче за течією, — усе це реальне і відчутне вже зараз.

І головне — це знову удар по цивільних.

• По людях, які користуються цією дорогою, щоб виїхати.
• По селах, які можуть піти під воду.
• По місту, яке й так живе на межі ресурсів.

Росія діє за знайомою логікою: якщо не можемо взяти — будемо ламати. Якщо не можемо перемогти — будемо лякати. Якщо не можемо контролювати — будемо нищити. Це не хаотичні дії. Це системний терор.

І кожен такий удар — це не просто ще один епізод війни. Це військовий злочин, який має бути зафіксований, задокументований і названий своїм іменем.

Світ уже бачив це.
Світ знає, чим закінчується толерування терору.
Гаага для Гітлера не була помстою — вона була відповіддю цивілізації.

Те саме має чекати і тих, хто сьогодні віддає накази бити по дамбах, ТЕЦ, лікарнях, школах і шляхах евакуації. Без «але». Без «контексту». Без спроб пояснити неможливе.

Бо коли б’ють по воді, яка живить місто, — це не війна за території.
Коли б’ють по шляхах порятунку — це не «військова операція».
Коли створюють загрозу затоплення для мирних сіл — це чистий терор.

І Харків це добре розуміє. Як розуміє і те, що кожен такий удар — ще один аргумент для світу не втомлюватися, не звикати і не знижувати гучність.

Печенізька дамба — це ще один доказ того, що Росія воює не з армією. Вона воює з самим фактом нашого життя. І саме за це вона має відповісти — так само, як відповідали всі режими, які робили терор державною політикою.