Як москва знищувала українців. "Чорні дошки"

Цьогоріч 23 листопада - День пам’яті жертв голодоморів. Протягом всього місяця ми згадуємо жертв Голодомору та про його причини, головна з яких — споконвічна ненависть москви до України і українців.

Редакція 057 підготувала серію матеріалів-фактів про те, що знищення українців було й досі є свідомою політикою москви.

20 листопада 1932 року Раднарком УСРР ухвалив постанову «Про заходи до посилення хлібозаготівлі». Її підписали голова уряду В.Чубар і керуючий справами РНК УСРР В. Легкий. 

Загалом партійно-радянські органи у листопаді 1932 р. ухвалили понад сотню постанов, у яких присутні ознаки політики терору голодом. 

Зміст постанов партійно-радянських органів у листопаді 1932 р., службове листування Сталіна, Молотова, Кагановича у ті роки, реалізація ухвалених ними рішень – засвідчують свідомі, а не випадкові дії. На цьом унаголошують історики Голодомору. Виконуючи настанови Молотова, політбюро ЦК КП(б)У ініціювало заходи з метою позбавлення селян хліба, споживчих товарів, вимагало від місцевих органів влади повністю припинити видачу натуральних авансів за вироблені трудодні, повернути уже видане зерно і так зване «розбазарене» (украдене, підібране на полях, шляхах, виявлене у полові, соломі після обмолоту).

На фото: перехідний червоний прапор Лозівської МТС, вручений колгоспу "Нове життя" Харківської області за ударну роботу під час посівної кампанії, травень 1932р.

«Саботажників» штрафували у розмірі 15-місячної норми здавання м’яса, річної норми здавання картоплі. Сталін, перебуваючи на відпочинку у Сочі, заборонив видавати зерно на трудодні. Ця "примха" призвела до того, що весною 1933 р. 48% колгоспів не розрахувалися з колгоспниками. На той час у колгоспах перебувало близько 20 млн осіб – дорослих, дітей, людей похилого віку, відтак майже половина лишилася без хліба і борошна.

Одним з репресивних заходів стало повернення до практики "чорних дошок". До літа 1932 р. цей вид репресій використовувався не повсякчас.

До акції «чорних дощок» в Україні вдались у січні 1928 року під час перебування сталінського емісара і члена політбюро ЦК ІКП(б) В.Молотова, який заохочував економічний і відверто фізичний терор проти хліборобів. Фраза і явище «занесення на чорну дошку злісних утримувачів хліба» задокументована у звіті Ізюмського окрвиконкому на Харківщині у січні 1928 року. Подібні визначення зустрічалися  і в інших звітах.

Згодом термін "чорні дошки" на всеукраїнському рівні фігурував в постанові республіканського компартійного штабу від 18 листопада 1932 р. серед "заходів з посилення хлібозаготівель", які застосовувалися для подолання "куркульського впливу".

Занесення на «чорні дошки» означало фізичну продовольчу блокаду колгоспів, сіл, районів: тотальне вилучення їжі, заборону торгівлі і підвозу товарів, заборону виїзду селян та оточення населеного пункту військовими загонами, ГПУ, міліцією. У 1932–1933 роках режим «чорних дощок» діяв у 180 районах УСРР (25% районів). Такий репресивний режим було застосовано лише в Україні і на Кубані, тобто в місцях компактного проживання українців.

6 грудня 1932 року більшовицький окупаційний уряд України ухвалив постанову «Про занесення на «чорну дошку» сіл, які злісно саботують хлібозаготівлі». Шість сіл опинилося в ізоляції, які стали меморіальними символами терору голодом: села Вербка і Гаврилівка Дніпропетровської, Лютенька і Кам’яні Потоки Харківської, Святотроїцьке і Піски Одеської областей. Саме села, а не колгоспи. Це підкреслювало, що метою більшовицької політики було не виконання плану хлібозаготівель, що використовувалося лише як привід, а знищення селянства і всіх, хто жив на селі.

Зміст репресивних дій був таким:

- негайно припинити всю торгівлю (як державну, так і кооперативну), постачання будь-яким крамом, а наявний вивезти;

- припинити також колгоспну торгівлю;

- припинити кредитування у будь-якій формі і дотерміново стягнути раніш видані кредити та інші фінансові зобов'язання;

- провести ретельну "чистку" складу колгоспів та низових органів влади від "контрреволюційних елементів" їx.

Розтерзане і знесилене «чорними дошками» українське село тихо помирало. За неповними підрахунками історика Георгія Папакіна «чорні дошки» охопили 252 райони з 405 в УСРР. Жертвами терористичної акції стали, крім зазначених районів, 996 адміністративно-господарських суб’єктів. Їх свідомо позбавили не лише продуктів харчування і коштів, а також і права на життя. У січні 1933 року селянам заборонили виїзд із сіл за хлібом до інших республік і регіонів. У вимерлих від голоду селах вивішували чорні прапори, щоб попередити про епідемію тифу.

За визначенням фахівців Музею Голодомору, «чорні дошки» є меморіальним символом терору голодом, адже більше половини сільського населення, беручи за основу підрахунки Г.Папакіна, тобто понад 12 млн осіб – зазнали різних форм ураження (виснаження, повне виснаження, голодні коліти, безбілкові набряки, хронічні захворювання, психічні розлади і канібалізм, смерть). Більшовицькі «чорні дошки» можна вважати фізичними тортурами шляхом навмисно організованого голоду.

"Історична правда" опублікувала список сіл, сільраді і колгоспів, занесених на чорну дошку у 1932-1933 роках (за тогочасним адміністративно-територіальним поділом).

"Чорні дошки" у Харківській області:

• Балаклієвський район: с. Залиман (к-п "Заповіт Леніна"), с. Лагері (к-п ім. Молотова), колгосп "14 річчя Жовтня";
• Барвінківський район: с. Барвінкове (колгосп "Червоний Промінь");
• Богодухівський район: с. Олександрівка (артіль "Нова громада"), с. Полкова Микитівка (к-пи ім. Шевченка, "Радянське Село", ім. Правди), с. Сінне (артілі ім. Шевченка, ім. Сталіна);
• Бригадирівський район: Колгосп "П'ятирічка";
• Валківський район (весь)
• Великописарівський район: с. Стара Рябина
• Великобогачанський район: с. Устивиця;
• Гадяцький район: с. Лютенька;
• Глобинський район (з лютого 1933 р. весь)
• Зінківський район: Колгосп "Пролетарський Шлях";
• Золочівський район: Довжанська сільська рада (колгосп ім. Петровського), Золочівська сільська рада (колгосп "Партизан", "Червона Українка"), Козачо-Лопанська сільрада (колгоспи ім. Ворошилова, ім. Ілліча), Світличанська сільрада (колгосп "Перше Травня"), с. Баранівка (колгосп ім. Ворошилова), с. Велика Рогозянка (колгосп "Червоні Лани"), с. Лютівка (колгосп "Червона Перемога"), с. Окіп (колгосп ім. М. Горького), с. Сотницький-Козачок (колгосп ім. Ворошилова), с.Уди (колгосп "Іскра");
• Ізюмський район: Колгосп "Комуніст" позбавлений назви
• Кишенківський район
• Кобеляцький район: м. Кобеляки, колгосп "Комінтерн";
• Кременчуцька міськрада: c. Кам'яні Потоки, колгоспи ім. Ворошилова, "Вільний Селянин";
• Лебединський район: Лебединська сільрада, с. Куданівка, с.Олексенкове, хут. Бережки, с. Токарі, хутори Абдулин, Білодідів, В. Озерний, Губчин, Золотарка, Костюків, Репівка, Чалівка, Хоруженків, Шульгівка, Ясна Поляна, с. Гарбарі, с. Кулики;
• Лубенській район: сс. Висачки, Вовчик, Духове, Калайдинці, Клепачі;
• Миргородський район: с. Попівка;
• Нехворощянський район: колгоспи
• Ново-Георгіївський район: Колгосп "Перше Серпня";
• Нововодолазький район (весь)
• Ново-Санжарський район (весь)
• Олексіївський район:(весь)
• Онуфріївський район (весь)
• Петровський район:(весь)
• Печенезький район (весь)
• Пирятинський район: сс. Вікторія, Грабарівка, Гурбінці, Давидівка, Дейманівка, Калинів Міст, Каплинці, Кейбалівка, Кроти, Крячівка, Малютинці, Повстин, Прихідьки, Сасинівка, Усівка, Харківці, Шкурати, Яцини;

Полтавська міськрада:

• Буланівська с/р, Василівська с/р, Головчанська с/р, Грабинівська с/р, Зінцівська с/р, Калашниківська с/р, Ковалівська с/р, Кротенківська с/р, Курилехівська с/р, Мар'ївська с/р, Мильчанська с/р, Обазівська с/р, Парасковіївська с/р, Руновщанська с/р, Судіївська с\р, Тахтаулівська с/р, Тростянецька с/р, Черкасівська с/р;
• Решетилівський район (весь)
• Сахновщинський район: с. Катеринівка (колгосп ім. Молотова);
• Старо-Салтівський район (весь)
• Тростянецький район: с. Боромля (артілі ім. Сталіна, "Паризька комуна", "Шлях до комунізму", "13-річчя Червоної Армії", "Перемога незаможника");

Харківська міськрада:

• с. Темнівка, с. Шмарівка, с. Шубине;
• Чутівський район (з лютого 1933 р. весь): колгоспи ім. Жовтневої Революції, "Незаможник".

За матеріялами Музею Голодомору, "Історичної правди"

Читайте також: Як москва знищувала українців. Кріпаки без садів.