Трансформація Служби безпеки України в умовах екзистенційної війни: баланс між євроінтеграційними стандартами та безпековою стійкістю

В аналітичній записці проаналізовано хід трансформації Служби безпеки України (далі – СБУ) у контексті виконання проміжних вимог (interim benchmarks) Європейської Комісії за Кластером 1 «Основи процесу вступу до ЄС», переговори за яким офіційно відкрито 15 червня 2026 р. Розглянуто ключове протиріччя реформи: вимогу звуження мандата спеціальної служби, сформульовану на основі практик мирного часу, за умов, коли Україна є єдиною державою-кандидатом, що веде повномасштабну оборонну війну. Обґрунтовано підхід, за якого імплементація європейських практик здійснюється без зниження безпекових спроможностей держави – як у період воєнного стану, так і після його завершення.

Висновки і рекомендації

1. Трансформація СБУ є не лише євроінтеграційним зобов’язанням, а й самостійною безпековою потребою. Зосередження мандата на контррозвідці, захисті національної державності, боротьбі з тероризмом, кібербезпеці, захисті критичної інфраструктури та охороні державної таємниці підвищує концентрацію ресурсу на пріоритетних напрямах протидії агресії РФ. Реформа, що звужує непрофільні функції, водночас посилює профільні, відповідає національним інтересам України.

2. Єдиної моделі спеціальної служби в ЄС не існує. Аналіз законодавства держав-членів ЄС (зокрема Польщі, Німеччини, Франції, держав Балтії та Скандинавії) свідчить, що щонайменше у дев’яти з них спеціальні служби, які відповідають за забезпечення внутрішньої безпеки та боротьбу з тероризмом, наділені повноваженнями досудового розслідування злочинів проти національної безпеки. Відсутність спільного стандарту підтверджено й експертною оцінкою Женевського центру врядування у секторі безпеки (далі – DCAF) щодо законопроєкту «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України, інших законодавчих актів України щодо врегулювання питань протидії розвідувально-підривній діяльності спеціальних служб іноземних держав» (реєстраційний № 11228-1). Отже, вимога позбавлення СБУ слідчих повноважень щодо злочинів проти основ національної безпеки не випливає з acquis ЄС і має вирішуватися у контексті відповідності національним інтересам.

3. Ризики механічного перенесення моделей мирного часу є критичними. Розрив між ухваленням нормативних змін і формуванням спроможностей органів, до яких передаються функції, здатний утворити «вікно вразливості», яким скористається противник. Будь-яке перерозподілення повноважень має відбуватися за принципом «спроможність передує передачі непрофільної функції», з обов’язковою оцінкою впливу на обороноздатність.

4. Загроза з боку РФ не зникне із завершенням активної фази війни, тому післявоєнне скорочення спроможностей СБУ є неприпустимим. Навіть у разі припинення бойових дій Росія зберігатиме розвідувально-підривний, диверсійно-терористичний, кібернетичний та інформаційно-когнітивний потенціал, а також мотивацію до підриву української державності іншими засобами. Досвід держав-членів ЄС і НАТО (Польща, держави Балтії, Скандинавія) після 2022 р. засвідчує зворотну тенденцію: посилення, а не послаблення спеціальних служб, які відповідають за забезпечення внутрішньої безпеки та боротьбу з тероризмом, у відповідь на російську гібридну активність. Для України, яка після завершення війни матиме найдовший у Європі сухопутний кордон із державою-агресором, зазначені виклики набувають особливої актуальності.

5. Високий рівень суспільної довіри до СБУ є важливим ресурсом її подальшої трансформації. За результатами загальнонаціонального опитування Консультативної місії ЄС в Україні (EUAM Ukraine) та Соціологічної групи «Рейтинг» (2025 р.), СБУ посіла друге місце серед інституцій сектору цивільної безпеки за рівнем довіри громадян (78%). Водночас дані Київського міжнародного інституту соціології свідчать про суттєве зростання довіри до СБУ порівняно з 2021 р. – з 31% до 54% у 2024 р. Цей рівень суспільної підтримки забезпечує легітимність реформ і потребує збереження через прозорість, підзвітність та послідовну комунікацію.

З огляду на наведене пропонується:

1. Службі безпеки України – завершити підготовку взаємоузгодженого пакета законодавчих ініціатив, дотримуючись послідовності їх нормативного впровадження. Пріоритетним має стати ухвалення Закону України «Про органи правопорядку» та внесення змін до законів України «Про контррозвідувальну діяльність» і «Про державну таємницю», що створить необхідне нормативне підґрунтя для подальшого комплексного оновлення Закону України «Про Службу безпеки України». Така послідовність забезпечить узгодженість законодавчого регулювання, чітке розмежування компетенції суб’єктів сектору безпеки та зменшить ризики виникнення правових колізій і прогалин.

2. Службі безпеки України спільно з Урядовим офісом координації європейської та євроатлантичної інтеграції – сформувати аргументаційну позицію для переговорного процесу, що ґрунтується на: порівняльному аналізі мандатів спеціальних служб держав-членів ЄС; безпековій оцінці наслідків кожної запропонованої зміни; принципі, за яким проміжні вимоги оцінюються за результатом, а не за формальним відтворенням чужої інституційної моделі.

3. Верховній Раді України – невідкладно розглянути законопроєкт реєстраційний № 11228-1, що отримав позитивну оцінку DCAF і підтримку союзників по НАТО, а також забезпечити функціонування профільного парламентського комітету з контрольними функціями щодо органів спеціального призначення у складі парламенту наступного скликання.

4. Апарату Ради національної безпеки і оборони України – запровадити моніторинг безпекових наслідків реформи сектору безпеки з поданням періодичних оцінок ризиків, пов’язаних із перерозподілом повноважень між органами правопорядку та спеціальними службами в умовах воєнного стану.

5. Службі безпеки України – перед запровадженням нових форм зовнішнього контролю провести за участю міжнародних експертів оцінку ефективності існуючих форм контролю, визначених законодавством, з метою уникнення дублювання та розпорошення наглядового ресурсу перед остаточним узгодженням доцільності запровадження нових форм контролю. Питання створення інституту незалежного омбудсмена доцільно розглядати з урахуванням функціонування в Україні трьох інститутів омбудсменів, які вже здійснюють контроль за діяльністю СБУ в межах своїх повноважень.

6. Службі безпеки України – забезпечити поетапне проведення атестування військовослужбовців після скасування правового режиму воєнного стану з дотриманням задекларованих принципів об’єктивності, прозорості та політичної нейтральності; продовжити реалізацію Антикорупційної програми на 2025–2027 рр. з публічною звітністю про усунення визначених корупційних ризиків.

7. Кабінету Міністрів України та Службі безпеки України – визначити на рівні документів довгострокового бюджетного планування, що ресурсне та технологічне забезпечення СБУ у післявоєнний період мають розраховуватися з огляду на збереження російської загрози, а не на показники мирного часу. Доцільно передбачити перепрофілювання (а не скорочення) спроможностей: перерозподіл ресурсу з підрозділів, орієнтованих на завдання активної фази війни, на контррозвідувальний захист процесів відбудови, критичної інфраструктури, іноземних інвестицій та протидію проникненню російського впливу в економіку і політику.

8. Службі безпеки України – інституціоналізувати комунікаційну політику як складову забезпечення інформаційної безпеки: забезпечити щорічну публічну звітність відповідно до затвердженої Типової форми звітності органів правопорядку та прокуратури для медіа і громадянського суспільства, а також системний зворотний зв’язок із суспільством.

Обґрунтування

Реформування СБУ є одним із найбільш чутливих компонентів євроінтеграційного порядку денного України. Його особливість полягає в тому, що інституційні вимоги формулюються на основі практик держав, які не перебувають у стані збройного конфлікту, тоді як їх виконання відбувається під час повномасштабної війни. Україна є єдиною державою-кандидатом на вступ до ЄС, що веде оборонну війну проти ядерної держави, а її спеціальна служба одночасно виконує функції контррозвідувального захисту, участі у відсічі збройної агресії, протидії тероризму та досудового розслідування злочинів проти основ національної безпеки, кількість яких вимірюється шестизначними показниками.

Відповідно, ключове питання полягає не в тому, чи реформувати СБУ, а в тому, як забезпечити, щоб реформа посилила, а не знижувала спроможність держави протидіяти агресору – як зараз, так і після завершення активної фази війни.

Виконання проміжних вимог Європейської Комісії

Реформування СБУ відбувається у межах кількох програмних документів: Комплексного стратегічного плану реформування органів правопорядку як частини сектору безпеки і оборони України на 2023–2027 рр. (СБУ – головний виконавець 2 заходів і співвиконавець 172 заходів); Дорожньої карти з питань верховенства права (25 заходів, за якими СБУ є головним виконавцем, у межах сфер 4.3 «Боротьба з організованою злочинністю» і 4.4 «Боротьба з тероризмом та попередження радикалізації» Блоку IV «Юстиція, свобода та безпека», а також сфери 2.3 «Притягнення до відповідальності за корупцію» Блоку II «Боротьба з корупцією»); Дорожньої карти взаємосумісності Україна – НАТО Комплексного пакета допомоги НАТО Україні; адаптованої Річної національної програми (розділ IV «Питання безпеки», цілі 1–3).

Окремий фокус спрямовано на виконання проміжних вимог (interim benchmarks), встановлених Єврокомісією за переговорними розділом 24 «Юстиція, свобода та безпека». Їх досягнення є передумовою подальшого просування переговорів у межах Кластера 1 та враховується під час ухвалення рішень щодо інших кластерів. Стосовно СБУ ці вимоги передбачають: проведення огляду повноважень з метою їх зосередження на забезпеченні національної безпеки, зокрема в контексті досудових розслідувань; ухвалення нової редакції Закону України «Про Службу безпеки України» відповідно до найкращих міжнародних практик; удосконалення демократичного цивільного контролю (зокрема ефективного парламентського контролю); створення незалежного омбудсмена або наглядового органу для розгляду індивідуальних скарг; аналіз процедури призначення на керівні посади (крім посад, призначення на які здійснює Президент України); функціонування дієвої системи внутрішнього контролю, управління ризиками, аудиту та неупереджених внутрішніх розслідувань із дотриманням прав людини.

Стан виконання є нерівномірним. Огляд повноважень проведено Національною академією правових наук України. За його результатами розроблено та затверджено Стратегію розвитку Служби безпеки України на 2025–2030 рр., оприлюднену на офіційному вебсайті СБУ. Стратегія визначає напрями трансформації СБУ в єдиний національний контррозвідувальний орган, здатний завчасно та ефективно протидіяти зовнішнім і внутрішнім загрозам державній безпеці, і передбачає впровадження сучасних підходів до управління кадрами, ризик-орієнтованих методів реагування, новітніх технологічних рішень в оперативну та бойову діяльність (зокрема розвиток озброєння та військових інновацій), удосконалення інформаційно-аналітичної складової, цифрову трансформацію та розширення міжнародної співпраці.

Мандат СБУ згідно зі Стратегією зосереджується на таких напрямах: контррозвідка; захист національної державності; боротьба з тероризмом; забезпечення інформаційної безпеки та кібербезпеки; захист критичної інфраструктури та ланцюгів постачання; охорона державної таємниці; розслідування злочинів, що створюють загрозу національній безпеці України.

Питання слідчих повноважень: аргументи та ризики

Найбільш дискусійним залишається питання досудового розслідування. Так окремими експертами висловлювалася думка щодо ризиків поєднання контррозвідувальних і загальнокримінальних функцій в одному органі. Водночас аналіз законодавства європейських держав (зокрема, Польщі, Німеччини, Франції, держав Балтії та Скандинавії) свідчить, що щонайменше у дев’яти державах-членах ЄС спеціальні служби, які відповідають за внутрішню безпеку та боротьбу з тероризмом, наділені функцією досудового розслідування злочинів проти національної безпеки. Це означає відсутність єдиного стандарту, а отже – імплементація найкращих європейських практик має ґрунтуватися на пріоритеті національних інтересів кожної держави.

Ключовим запобіжником проти розмивання мандата є дотримання інституту підслідності. Діяльність слідчих СБУ зосереджена на розслідуванні кримінальних правопорушень, які посягають на основи національної та державної безпеки, зокрема злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, терористичних злочинів і злочинів у сфері охорони державної таємниці.

Повноваження слідчих органів безпеки щодо розслідування злочинів, вчинених організованими групами або злочинними організаціями, обмежуються виключно випадками, коли йдеться про злочини проти основ національної безпеки України та кримінальні правопорушення, що завдають шкоди національним інтересам і є підслідними слідчим СБУ. За даними сайту Офісу Генерального прокурора, в СБУ відсутні провадження за фактами злочинів, не підслідних слідчим СБУ, зокрема економічних і корупційних правопорушень та злочинів у сфері «класичної» організованої злочинності.

Наведені показники ілюструють масштаб навантаження, зумовлений виключно війною, і водночас – ризик поспішного перерозподілу цих функцій: жоден інший орган досудового розслідування наразі не має відповідних спроможностей розслідувати таку категорію справ через відсутність повноважень отримувати розвідувальну інформацію, контррозвідувальних, аналітичних і мовно-операційних спроможностей для роботи з таким масивом справ, значна частина яких потребує доступу до інформації з обмеженим доступом та джерел агентурного походження.

Додатковим кроком до чіткого розмежування компетенції є напрацювання спільно з профільним комітетом Верховної Ради України змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо недопущення залучення співробітників оперативних підрозділів СБУ до проведення слідчих (розшукових) дій у кримінальних провадженнях, які розслідуються слідчими інших правоохоронних органів, крім випадків, коли провадження розпочате за матеріалами СБУ. Ця ініціатива спрямована на дотримання принципу спеціалізації.

Законодавче забезпечення трансформації

Протягом 2025 р. Верховною Радою України ухвалено низку законів, що послідовно змінюють правове регулювання діяльності СБУ:

Закон України «Про внесення змін до статті 8 Закону України «Про державну таємницю»» від 12.02.2025 р. № 4236-IX – віднесено до державної таємниці інформацію про організацію, зміст, стан і плани забезпечення захисту об’єктів критичної інфраструктури I та II категорій критичності, а також про створення матеріально-технічного резерву для реагування на кризові ситуації; мінімізовано передумови незахищеного обігу такої інформації та її використання противником;

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту інформації та кіберзахисту державних інформаційних ресурсів, об’єктів критичної інформаційної інфраструктури» від 27.03.2025 р. № 4336-IX – конкретизовано завдання СБУ у сфері кібербезпеки, реагування на кіберінциденти та кібератаки, боротьби з кібертероризмом, кібердиверсіями і кібершпигунством; визначено Ситуаційний центр забезпечення кібербезпеки СБУ складовою національної системи реагування на кіберзагрози та механізми взаємодії суб’єктів кіберзахисту;

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення окремих питань діяльності Служби безпеки України та підвищення її ефективності у зв’язку з участю у відсічі і стримуванні збройної агресії проти України» від 16.07.2025 р. № 4542-IX – передбачено збільшення чисельності Центру спеціальних операцій «А» до 10 тис. співробітників, уточнено право СБУ застосовувати зброю та бойову техніку в умовах воєнного стану в порядку, установленому для Збройних Сил України, а також повноваження щодо застосування наземних дронів;

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку внесення на розгляд Президента України, Кабінету Міністрів України проєктів нормативно-правових актів з питань, що належать до компетенції Служби безпеки України» від 09.10.2025 р. № 4633-IX – уточнено відповідні повноваження СБУ, зокрема у сферах охорони державної таємниці та боротьби з тероризмом.

На розгляді Верховної Ради України перебуває проєкт Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України, інших законодавчих актів щодо врегулювання питань протидії розвідувально-підривній діяльності спеціальних служб іноземних держав» (реєстраційний № 11228-1). Ним пропонується запровадити інститут звільнення від кримінальної відповідальності за виконання спеціальних розвідувальних (контррозвідувальних) завдань, законодавчо закріпити правовий захист співробітників спеціальних служб та осіб, які на конфіденційній основі їм сприяють, уточнити мету, завдання й підстави контррозвідувальної діяльності. Водночас установлено заборону на збирання, перевірку та оцінку доказів у кримінальному провадженні в межах контррозвідувальної діяльності, що є суттєвим запобіжником проти змішування функцій.

Законопроєкт отримав позитивний відгук за результатами експертної оцінки фахівців DCAF, які наголосили, що з порушеного питання не існує спільних стандартів, політик і рекомендованого зразка законодавства в межах держав-членів ЄС і НАТО, а запропоновані положення узгоджуються з їхніми нормами. Союзниками по НАТО підкреслено, що ухвалення законопроєкту має вирішальне значення для безпеки України, а передбачені гарантії відповідають стандартам Альянсу.

З метою імплементації Рішення Ради ЄС від 23 вересня 2013 р. про правила безпеки для захисту інформації ЄС з обмеженим доступом (2013/488/ЄС) СБУ розробила проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законів щодо удосконалення заходів з охорони державної таємниці», спрямований на посилення захисту державної таємниці в умовах широкомасштабної збройної агресії РФ проти України та оновлення механізмів надання і припинення допуску та доступу до державної таємниці. Проєкт був розглянутий міжнародними партнерами; проведено експертне обговорення за участю представників громадських організацій. За результатами зазначено, що законопроєкт є юридично необхідним і пропорційним з огляду на наявні загрози безпеці України, модернізує визначення, консолідує інституційну компетенцію СБУ щодо класифікації та перевірки, запроваджує необхідні технічні й організаційні заходи та досягає обґрунтованого балансу між захистом національної безпеки в умовах активної агресії і збереженням демократичних прав і свобод людини. Наразі документ доопрацьовано з урахуванням отриманих пропозицій.

Ухвалення Закону України «Про органи правопорядку», а також змін до законів України «Про контррозвідувальну діяльність» і «Про державну таємницю» безпосередньо впливає на завершення комплексної роботи над проєктом Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Службу безпеки України»». Порушення цієї послідовності створює ризик правових прогалин у розмежуванні компетенції суб’єктів сектору безпеки.

Протидія тероризму та радикалізації

З урахуванням acquis ЄС у відповідній сфері СБУ розробила проєкт Концепції боротьби з тероризмом в Україні, яка затверджена Указом Президента України від 11 червня 2026 р. № 492/2026. На виконання Закону України від 18 грудня 2024 р. № 4156-IX затверджено Порядок формування та ведення переліку терористичних організацій (груп); станом на травень 2026 р. на підставі судових рішень та відомостей міжнародних організацій, членом яких є Україна, до Переліку включено 28 терористичних організацій (груп), він оприлюднюється на офіційному вебсайті СБУ та постійно оновлюється. Спільно з Міністерством юстиції України та іншими суб’єктами боротьби з тероризмом триває розроблення Стратегії з попередження і протидії радикалізації та насильницьким проявам, що можуть призвести до тероризму.

Кадрова політика, доброчесність і антикорупційна складова

У межах реалізації Стратегії розвитку затверджено Концепцію кадрової політики в Службі безпеки України до 2028 р., цілі якої реалізуються з урахуванням термінових потреб відомства, набутого досвіду та актуальних практик спеціальних служб держав-членів ЄС. Модернізовано систему професійно-психологічного відбору; видано нормативно-правові акти щодо комплектування вакантних посад на пріоритетних напрямах і розстановки досвідчених кадрів; запроваджено дієвіший порядок пошуку, вивчення та відбору кандидатів, зокрема рекрутинг для комплектування оперативно-бойових підрозділів. Оновлено нормативно-правове забезпечення професійної підготовки, безперервного професійного розвитку військовослужбовців і розвитку цифрових компетентностей.

Наказом Центрального управління СБУ від 01.05.2025 р. № 173 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.05.2025 р. за № 662/44068) затверджено Порядок проведення атестування військовослужбовців Служби безпеки України. Атестування проводиться з метою визначення відповідності займаним посадам, перспектив кар’єри, підвищення рівня доброчесності та превенції корупційних та інших правопорушень за принципами об’єктивності, прозорості, індивідуальності, рівності, достовірності, неупередженості та політичної нейтральності. Після скасування правового режиму воєнного стану атестування поетапно пройдуть усі військовослужбовці СБУ.

В СБУ оновлено відомчі нормативно-правові акти, що регламентують порядок призначення на керівні посади (крім осіб, яких призначає Президент України), зокрема, змінено низку актів, що забезпечує неупереджений і прозорий відбір з урахуванням дотримання антикорупційного законодавства та принципів професійної етики й доброчесності. У квітні 2025 р. наказом Центрального управління СБУ від 30.04.2025 р. № 180 затверджено Антикорупційну програму СБУ на 2025–2027 рр., оприлюднену на офіційному вебсайті, що передбачає усунення (мінімізацію) 15 корупційних ризиків у системі СБУ; звіти про стан її виконання у I та II півріччях 2025 р. подано до Порталу доброчесності НАЗК.

Демократичний цивільний контроль

У співпраці з міжнародними партнерами експерти СБУ проаналізували європейські моделі демократичного цивільного контролю за діяльністю спеціальних служб. СБУ зацікавлена у розбудові ефективної системи нагляду, водночас запровадження нових форм зовнішнього контролю доцільно здійснювати після ґрунтовної оцінки – зокрема із залученням міжнародних експертів – існуючих форм зовнішнього контролю за діяльністю СБУ, визначених законодавством.

Принципово важливим для забезпечення ефективності й упорядкованості процесу трансформації СБУ є виконання вимог Закону України «Про комітети Верховної Ради України» щодо функціонування у складі парламенту наступного скликання профільного комітету, до предмета відання якого належать контрольні функції Верховної Ради України щодо органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, правоохоронних органів спеціального призначення та розвідувальних органів.

Питання створення інституту незалежного омбудсмена залишається дискусійним з огляду на функціонування в Україні трьох інститутів омбудсменів, які вже здійснюють контроль за діяльністю СБУ в межах своїх повноважень.

Особливої уваги заслуговує питання контролю громадськості за діяльністю СБУ. Досвід та національне законодавство держав-членів ЄС щодо форм громадського контролю за діяльністю спецслужб свідчить, що поширеними формами громадського контролю є такі: одержання від спецслужб відповідної інформації, публічних звітів, їх аналіз та інформування суспільства, проведення круглих столів, спільних академічних програм, експертних консультацій, а також підготовка досліджень, правових аналітичних матеріалів з питань забезпечення національної безпеки та діяльності спецслужб.

Комунікаційна політика та суспільна довіра

В умовах війни дефіцит достовірної інформації є самостійною загрозою, а інформаційна політика – не допоміжним напрямом, а складовою системи національної безпеки. СБУ оновила комунікаційні підходи відповідно до реалій війни: визначено пріоритетні теми та ключові меседжі, посилено координацію з іншими складовими сил безпеки і оборони, збільшено обсяги зворотного зв’язку з громадянами. Затверджено Типову форму щорічної звітності органів правопорядку та прокуратури для медіа і громадянського суспільства, а також Порядок підготовки й оприлюднення такого звіту.

Результатом стало підвищення довіри: за даними щорічного всеукраїнського опитування громадської думки 2025 р. про ставлення українців до інституцій, реформ і викликів на шляху до членства в ЄС СБУ посіла друге місце за рівнем довіри суспільства з результатом 78 %, а дослідження Київського міжнародного інституту соціології (січень 2026 р.) засвідчило зростання довіри до СБУ майже вдвічі порівняно з 2021 р.

Післявоєнна перспектива: чому спроможності мають бути збережені

Планування трансформації СБУ потребує врахування сценарію, за якого активна фаза бойових дій завершиться, проте джерело загрози збережеться. Навіть у разі припинення воєнних дій Російська Федерація залишатиметься державою, зацікавленою і спроможною підривати українську державність невоєнними засобами: через розвідувально-підривну та диверсійну діяльність, операції впливу, кібератаки, спроби проникнення в органи влади, економіку та процеси відбудови, використання каналів незаконної міграції та криміналітету. Досвід держав-членів ЄС і НАТО після 2022 р. свідчить, що відповіддю на зростання російської гібридної активності стало посилення спроможностей спеціальних служб, які відповідають за забезпечення внутрішньої безпеки та боротьбу з тероризмом, а не зменшення їхньої чисельності чи обмеження повноважень.

Для України ризик є вищим з огляду на найдовшу лінію безпосереднього контакту з державою-агресором, наявність тимчасово окупованих територій, значний масив справ про злочини проти основ національної безпеки та безпрецедентні обсяги міжнародної допомоги на відбудову, які самі по собі стануть об’єктом ворожої уваги. Тому післявоєнне планування має ґрунтуватися не на скороченні, а на перепрофілюванні спроможностей СБУ – з їх перенесенням на контррозвідувальний захист відбудови, критичної інфраструктури, інвестиційних процесів і державних інституцій.

Отже, трансформація СБУ має відбуватися комплексно і системно, з урахуванням реалій воєнного часу, за принципом, за яким виконання євроінтеграційних зобов’язань і посилення безпекових спроможностей держави є не альтернативами, а взаємодоповнювальними завданнями.