Як у Харкові працює нова модель гнучкого догляду в умовах війни

О 10-й ранку в одному з районів Харкова починається звичайний робочий день. За столом у коворкінгу мама Оленки проводить онлайн-нараду. Поруч мама Матвія працює над презентацією, а мама Єви готує квартальну звітність. За стіною чути дитячий сміх.

Це не офіс з дитячою кімнатою. І це не дитячий садок у звичному розумінні.

Поки батьки працюють, навчаються або вирішують повсякденні справи, їхні діти перебувають на заняттях із педагогами та фахівцями з розвитку. Так працює Центр педагогічного партнерства з коворкінгом для батьків «Стежка» — один із прикладів того, як українські громади шукають відповіді на нові виклики, які принесла війна.

Для багатьох родин питання догляду за дитиною сьогодні виходить далеко за межі освіти. Воно напряму повʼязане з можливістю працювати, заробляти, відновлювати стабільність і планувати майбутнє.

Виклики, які не завжди помітні у статистиці

Харків залишається великим прифронтовим містом, яке одночасно функціонує як освітній, економічний, гуманітарний центр та як точка прийому внутрішньо переміщених осіб. За наявними реєстраційними оцінками станом на травень 2026 року, у місті перебуває близько 215 тисяч ВПО, серед яких орієнтовно 27,8 тисяч дітей.

За кожною такою цифрою стоїть щоденна практична проблема: хто і де доглядатиме за дитиною, поки батьки працюють, проходять перекваліфікацію, шукають роботу чи відновлюють власну справу. 

До війни відповідь часто була очевидною — дитячий садок, допомога родичів або приватні послуги. Сьогодні доступ до дошкільної освіти та послуг догляду залишається обмеженим, як через безпекові ризики, так і через інфраструктурні та кадрові виклики.

Водночас змінюється і сам запит родин. Батьки все частіше потребують не лише класичних форматів дитячого садка, а гнучких сервісів короткотривалого перебування, адаптованих до нестабільного графіку роботи, дистанційної зайнятості або навчання.

Від системної прогалини до нової моделі послуг: кілька годин, яких не існувало в системі

У традиційній системі догляду існує своєрідна прогалина.

З одного боку — повноцінний дитячий садок. З іншого — індивідуальні послуги догляду, які часто є  дорогими.

Але багатьом родинам потрібне щось інше: кілька годин на день, коли дитина перебуває в безпечному середовищі, а батьки можуть використати цей час для роботи чи вирішення нагальних питань.

Саме навколо цієї потреби побудована робота центру педагогічного партнерства з коворкінгом для батьків «Стежка» у Харкові.

Ця модель розглядає догляд за дітьми не лише як освітню послугу, а як елемент ширшої інфраструктури догляду та відновлення — соціального та економічного.

Як працює «Стежка»?

«Стежка» — це центр короткотривалого догляду та розвитку дітей. Тут діти віком від 0 до 4 років можуть перебувати під наглядом фахівців від однієї до трьох годин. Для дітей від 4 до 10 років організовано розвиткові заняття, гуртки та консультації.

У центрі також працюють із дітьми, які мають особливі освітні потреби. Для них центр пропонує адаптовані заняття та корекційний супровід.

Центр розрахований на одночасне перебування до 50 дітей віком від 0 до 10 років.

Окремий напрям діяльності стосується подолання освітніх втрат — проблеми, яка дедалі частіше звучить у професійних дискусіях про наслідки війни для дітей.

Логіка центру — підтримка не лише дитини, а й батьків.

У «Стежці» облаштовано коворкінг та кімнату матері й дитини, також батьки мають доступ до консультацій фахівців із розвитку дитини. У цій моделі батьки не просто очікують на дитину — вони використовують цей час з користю.

Соціально-економічний ефект: коли догляд стає фактором зайнятості

Гнучкі сервіси догляду за дітьми набувають значення не лише в освітній, а й у економічній площині. Вони напряму впливають на економічну поведінку сімей:

• рівень зайнятості батьків, передусім жінок; 
• можливість повернення на ринок праці; 
• продуктивність дистанційної та часткової зайнятості; 
• стійкість домогосподарств у кризових умовах. 

У цьому сенсі центри педагогічного партнерства на кшталт «Стежки» стають не соціальною опцією, а елементом економічної інфраструктури відновлення.

Діяльність центру реалізується в межах проєкту Міжнародної організації праці «Догляд за дітьми в Україні: Системний підхід задля кращого відновлення», що фінансується Шведським агентством з питань міжнародної співпраці та розвитку (Sida). Імплементаційним партнером у напрямі пілотування альтернативних моделей є громадська організація «Освіта 360».

Завдяки грантовій підтримці було придбано обладнання для дитячого простору та частково забезпечено оплату праці команди. Це дозволило запустити модель у пілотному форматі та протестувати її в реальних умовах міста.

Втім, значення таких ініціатив виходить за межі окремого приміщення чи конкретної громади.

Їхня мета — протестувати та масштабувати моделі гнучкого догляду за дітьми, які відповідають умовам війни, переміщення населення та трансформації ринку праці.

Фактично йдеться про пошук відповідей на питання, які постають перед усією країною: як забезпечити дітей безпечним середовищем для розвитку в умовах війни, як підтримати батьків у поверненні до економічної активності та як створювати сервіси, що відповідають новим потребам суспільства.

Нова інфраструктура відновлення

У дискусіях про відбудову найчастіше говорять про житло, дороги чи підприємства.

Значно рідше — про місця, де батьки можуть отримати кілька годин для роботи, а діти — безпечний простір для розвитку.

Проте саме з таких, на перший погляд невеликих рішень, поступово формується інфраструктура повсякденного життя.

І якщо відновлення країни — це не лише відбудова будівель, а й відновлення можливостей людей, то доступний догляд за дітьми стає частиною цього процесу нарівні з іншими елементами соціальної та економічної політики.

У Харкові цю модель лише тестують. Але вже сьогодні вона демонструє, що кілька годин підтримки для родини можуть мати значення далеко за межами одного дня — для зайнятості, добробуту та стійкості цілої громади.

Авторка: Юліана Ващук