Чи можуть борги комунальних підприємств Харкова стати причиною колапса? Думка юриста

Інтерв’ю з юристом Євгеном Соловйовим, фахівцем з питань комунальних платежів про комунальні борги Харкова, чи дійсно місто є самим великим боржником країні, чи може це призвести до колапсу й хто буде сплачувати за рахунками.

Що таке "борги Харкова"?

Розкажіть, будь ласка, що це за борги, чи відомі вони, з чого складаються? І головне — чи є ризик, що їх “повісять” на харків’ян і кожного змусять платити?

По-перше, не існує такого суб’єкта заборгованості, як місто Харків. Є комунальні підприємства Харкова, є державні підприємства, є приватний сектор, є домогосподарства, тобто населення.

Між ними існують фінансові взаємовідносини. Наприклад, комунальні підприємства можуть мати борги перед державними підприємствами — такими як обленерго чи енергопостачальні компанії. Своєю чергою, населення має заборгованість перед комунальними підприємствами та енергетичними структурами. Також є заборгованість держави перед комунальними підприємствами і перед міським бюджетом.

Тобто формується цілий ланцюг боргів. І ці борги не можна просто скласти між собою, тому що вони взаємно перекриваються. Один борг породжує інший.

Що стосується побоювань, що завтра почнуть масово стягувати ці борги з харків’ян — такого немає. По-перше, ми живемо в умовах воєнної економіки. Діє мораторій на стягнення певних видів заборгованості, є заборона на відключення електроенергії та інших послуг, особливо у прифронтових регіонах.

Тому цей ланцюг боргів, скоріше за все, доведеться врегульовувати вже після завершення активної фази бойових дій.

Багато людей саме бояться, що після війни Харків фактично опиниться у стані дефолту — або без ресурсів, або з величезними рахунками для населення. Це реалістичний сценарій?

Ні. По-перше, борги взаємні. Є заборгованість держави перед містом, перед місцевим бюджетом, перед комунальними підприємствами.

І значна частина цих боргів виникла ще до повномасштабного вторгнення — ще у 2014–2018 роках. Тому розв'язання цієї проблеми точно не буде відбуватися шляхом “вибивання” коштів із кожного мешканця або відключення критичних підприємств.

Є чітке поняття підприємств критичної інфраструктури, і воно зберігає своє значення як під час війни, так і після неї. Такі підприємства не можуть просто зупинити роботу через борги.

Звідки такі борги у Харкові?

Ви згадали борги, які виникли ще у 2014–2018 роках. Що це за борги? І чи дійсно держава винна місту?

Свого часу держава гарантувала компенсацію різниці в тарифах. Тобто тарифи встановлювалися або регулювалися державою, а різницю між економічно обґрунтованим тарифом і тим, що платило населення, держава зобов’язувалася відшкодовувати.

Крім того, держава брала на себе зобов’язання щодо компенсацій у рамках соціальної підтримки населення. У результаті утворилися борги держави перед комунальними підприємствами.

Ці зобов’язання були закріплені законодавчо, тому це не просто “бажання отримати компенсацію”, а реальні фінансові зобов’язання.

Але варто зазначити, що були і проблеми в управлінні самих комунальних підприємств. Наприклад, у сфері теплопостачання виникали ситуації, коли фінансові потоки використовувалися неефективно. Наскільки я розумію, саме через це у 2021 році було змінено керівництво.

Хто сплатить та як сплатить за рахунками?

Як ці борги будуть вирішуватися? Через суди чи якось інакше?

Не всі борги підтверджені юридично. Є бухгалтерські дані, є взаємні розрахунки між підприємствами, але не всі вони закріплені судовими рішеннями.

Тому на 100% можна говорити лише про ті борги, які підтверджені рішеннями судів, що набрали законної сили. І ці суми, як правило, значно менші за ті, що фігурують у загальній статистиці.

Частина боргів, які не врегульовані, швидше за все, буде вирішуватися через суди. У тому числі й питання штрафних санкцій — вони також стягуються виключно через суд і виконавчу службу.

При цьому навіть у мирний час існують обмеження щодо стягнення боргів із підприємств критичної інфраструктури. Не можна допустити ситуації, коли стягнення призведе до зупинки їх роботи.

Борги мешканців - що з ними?

Що з боргами населення перед комунальними підприємствами?

Якщо взяти, наприклад, харківські теплові мережі, то значна частина боргу — довоєнна. Станом на кінець 2024 року загальна заборгованість населення становила близько 8,3 мільярда гривень із загальних 9 мільярдів.

Із них лише приблизно 800 мільйонів виникли у 2024 році. Тобто це лише десята частина. Решта накопичувалася роками — приблизно за 10–15 років.

Це підтверджується і судовою практикою: іноді позови виставляються за періоди ще з 2004–2006 років.

При цьому за 2024 рік із новоствореної заборгованості було подано позовів лише приблизно на половину суми. Решта боргів накопичується без активної претензійної роботи.

Чому так відбувається?

Є дві основні причини. Перша — юридичні служби комунальних підприємств працюють неефективно, як з погляду якості документів, так і з обсягу роботи.

Друга — стратегія самих підприємств. Якщо борг накопичується більше трьох років, вони розуміють ризик застосування строку позовної давності. Тому часто чекають моменту, коли квартира буде продаватися. У такому випадку можна спробувати стягнути всю заборгованість.

Тобто фактично чекають, поки люди почнуть продавати житло?

У багатьох випадках — так. Особливо зараз, коли частина людей виїхала з міста. Активізувалася практика отримання заочних судових рішень, коли відповідач не з’являється, і суд задовольняє позов.

У таких випадках можуть навіть стягувати борги понад строк позовної давності, якщо ніхто не заявив про його застосування.

Але навіть попри це, за останні роки до суду подається лише частина позовів. Наприклад, у 2024 році — приблизно половина від новоствореної заборгованості. Решта продовжує накопичуватися