Крок за кроком: реабілітація в прифронтовій громаді

У залі замість звичних медичних канапок — підвісні системи, смуга перешкод і роботизовані тренажери. Під стелею рухається підйомник, у петлях — пацієнт, який вчиться знову тримати рівновагу. Так виглядає реабілітаційне відділення Богодухівської районної лікарні — трохи більше ніж за 20 кілометрів від кордону з росією.

Це кластерний заклад для п’яти громад, в тому числі прифронтових сіл, які регулярно потерпають від ударів БпЛА та мінних пасток. Тут проходять реабілітацію пацієнти після інсультів і неврологічних уражень, а також люди після мінно-вибухових травм.

Реабілітація поруч із домом

Пацієнти з пораненнями спершу проходять гострий етап лікування та ранню реабілітацію в обласній лікарні або спеціалізованих центрах у тилових регіонах. Після виписки вони повертаються додому — і саме тут починається найдовший етап системного відновлення. У Богодухові заново вчать ходити після ампутацій, відновлювати рухи після складних поранень і поступово повертати тілу контроль, уже поруч із домом і родиною.

«Люди повертаються додому вже з протезами. І наше завдання — допомогти їм навчитися впевнено й правильно ними користуватися. Ми працюємо над якістю ходи, швидкістю, витривалістю, рівновагою. Якщо людина неправильно крокує — переносить вагу лише на одну сторону, ставить стопу несиметрично або тримає тіло скуто — це швидко призводить до перевантаження суглобів і болю, а в складних випадках може знову змусити людину повернутися в інвалідний візок», — ділиться фізіотерапевтка Римма Михайличенко.

За її словами, команда добре усвідомлює відповідальність цієї роботи. Але реабілітація — це завжди співпраця з пацієнтом. Лише так сучасні протези й ортези розкривають свій потенціал і дозволяють людині повернути контроль над власним тілом і життям.

Сучасне обладнання для відновлення руху

Реабілітаційне відділення відкрилося в лікарні 1 жовтня 2024 року. Його створювали практично з нуля — у прифронтовій громаді ресурси обмежені, тож стартували з базового оснащення. Але силами та на ентузіазмі керівництва закладу, медперсоналу і за підтримки благодійників його вдалося зробити таким, що медики з гордістю демонструють відділення. Зокрема, силами благодійного фонду “Українські брокери без кордонів” в партнерстві з ПРООН в Україні за фінансової підтримки уряду Японії було передано 4 одиниці реабілітаційного обладнання українського та європейського виробництва.

Тепер у залі — роботизований тренажер, який допомагає розробляти руки й ноги навіть тоді, коли пацієнт ще майже не може рухатися самостійно. Поруч — підвісна система слінг-терапії: у спеціальних петлях люди заново вчаться тримати рівновагу, відчувати своє тіло, контролювати рух. Є апарат для безпечної розробки ліктя після переломів і поранень — він дозволяє почати відновлення рано, без зайвого болю. А стельовий підйомник підтримує пацієнтів під час перших спроб стати на ноги або зробити крок, зменшуючи ризик падіння.

Вчитися ходити знову

Після травми або інсульту пацієнти часто бояться не стільки болю, скільки падіння, пояснює Римма Михайличенко. Навіть якщо фізично людина вже може стояти чи зробити крок, страх блокує рух. Хода стає скутою, з’являється асиметрія, збільшується навантаження на здорову ногу. На протезі це відчувається особливо гостро — ще немає повної довіри до нової опори.

Саме тому, зокрема стельовий підйомник став для відділення критично важливим обладнанням. Він забезпечує безпеку і водночас дозволяє поступово збільшувати навантаження, допомагаючи пацієнту відчути контроль над рухом. За словами фахівчині, прогрес починається тоді, коли з’являється довіра — до протеза і до власного тіла.

Навчання для тих, хто відновлює

Разом із обладнанням команда отримала й знання: благодійники організували для лікарів фізичної та реабілітаційної медицини, фізичних терапевтів та медичних сестер інтенсивні навчання у провідних реабілітаційних центрах країни — Київському інституті реабілітації та Центрі «Галичина» на Львівщині, які з самого початку війни працюють із пацієнтами після мінно-вибухових травм.

«Це була можливість не просто пройти навчання, а попрацювати разом із колегами з інших закладів. На тренінг зібралися команди з восьми лікарень, і для нас був важливий саме практичний обмін — розбір складних випадків, спільне обговорення рішень, відпрацювання навичок. Хотілося б більше навчань з аналізу патернів ходи і дзеркальної терапії — методу, коли через відображення здорової кінцівки мозок “перенавчається” рухати уражену, що допомагає відновлювати функцію та зменшувати фантомний біль після ампутації», — розповідає лікарка фізичної та реабілітаційної медицини Інна Нижник.

Сьогодні у відділенні діє стаціонар на 30 ліжок — усі вони зайняті, також надається амбулаторна допомога. У команді — 21 фахівець: лікарі, фізичні терапевти, медичні сестри, спеціалісти з мовлення та психологічної підтримки.

Відділення продовжує розвиватися. Нині навчання проходить педіатр — у планах розширити допомогу для дітей. Потребує заклад і подальшого дооснащення, зокрема реабілітаційною доріжкою.

Обсяг роботи зростає, але її суть залишається незмінною. Тут не про гучні подвиги — а про щоденну спільну роботу лікарів і пацієнтів. Іноді вона вимірюється одним кроком. Але саме з нього починається відновлення.