Подорожі Україною: Чортків - місто двох ратуш, дерев’яних шедеврів і костела-тризуба - ФОТО

Чортків - місто Тернопільської області, розташоване у південній частині Західного Поділля, на стику між геоприродною зоною Тернопільське плато на півночі та Дністровським каньйоном на півдні.

Місто розляглося в глибокій улоговині широкого каньйону річки Серет (ліва притока Дністра), за 76 км від обласного центру. 

Історія назви

"Демонична" назва декого може лякати, втім не варто боятися: вважається, що "Чортків" походить від одного з перших власників Єжи Чартковського, який у 1522 році збудував тут перший дерев’яний замок. Однак ще у 1427 році поселення згадується як Чартковіце, що було власністю Прадонтича і належало до Теребовлянського повіту. Тож напевно, звідки взялась ця назва, поки ніхто не знає. Втім мандрівник-блогер Андрій Бондаренко називає Чортків одним з найкрасивіших міст: крім замку і неповторних панорам тут є дві ратуші, два готичних костели, дві старовинні синагоги, дві еталонні дерев'яні церкви і десятки яскравих австрійських вілл. 

Стара Ратуша з фахверковою вежею

Унікальна в Україні споруда кінця ХІХ — початку ХХ століття з дерев’яною конструкцією, годинником із чотирма циферблатами, виготовленим у Швейцарії, та флюгером-півником на шпилі. Ратуша поєднує функції музейної площі і діючого торгового простору. До речі, її полюбляли кінематграфісти: Стару чортківську ратушу полюбляють і кінематографісти: тут знімали кінострічки "Вершники», «Діти підземелля», «Квартет Гварнері», «Вишневі ночі». Ратушу та торгові ряди оточує площа Ринок. Площа Ринок в Чорткові не типова для Західної України. Тут - немає  площі у повному розумінні цього слова, а ряд вузьких вулиць в середині кварталу. Так званий "серединний квартал" площі Ринок - випадок унікальний для України. 

Нова Ратуша конструктивізму

Збудована у 1926–1930 роках в стилі конструктивізму, вона доповнює архітектурний ансамбль площі Ринок та є сучасною адміністративною спорудою міста. Нова ратуша квадратна в плані, триповерхова. До головного фасаду зліва прибудована ратушна вежа, яка завершена великою банею з маківкою. Вежу прикрашають годинники.

Костел Святого Станіслава (Домініканський)

Один з найвеличніших католицьких храмів України виходить фасадом на площу Ринок. Неоготична споруда XIX–XX ст. із високою баштою та монументальним фасадом. Одна з візитівок міста, доступна для відвідувань під час служб.

Його звели ще 1610 року як монастир Домініканців, і він мав оборонні мури, за якими ховалося населення під час татарських набігів. Храм відвідували польські королі Ян Казимир та Ян III Собєський.

На початку XX століття старий костел перебудували у стилі готики — з ініціативи архітектора Яна Саса-Зубжинського. Новий храм прикрасили скульптури святих. Проте його не оминули лихоліття: у Першу світову росіяни і німці вивозили дзвони, а в 1941-му совіти підпалили храм і знищили ченців. За радянських часів тут був склад. Лише наприкінці 1980-х костел повернули домініканцям. Сьогодні він знову діючий — із чудотворною іконою та органом, що звучить під час богослужінь.

Дерев’яні храми — символ народного мистецтва

Церква Вознесіння Господнього (1717 р.) — храм, зведений без гвіздків у традиції дерев’яного зодчества Поділля, з трьома верхами та піддашшям на фігурних кронштейнах 

Відразу ж вражає його складний силует з трьома високими верхами і подовженим бабинцем. Центральний купол з двома заломами домінує над іншими двома, що мають по одному залому, а довершеності пам’ятці надає піддашшя на фігурних кронштейнах, яке слугувало парафіянам для захисту від негоди. Не менш цікавою є і дерев’яна дзвіниця, відбудована у 90-ті роки минулого століття, і затишний, майже домашній інтер’єр храму.

Успенська церква, Фото: Андрій Бондаренко

Церква Успіння Пресвятої Богородиці (1635 р.) — одна з найстаріших дерев’яних церков регіону, з автентичним іконостасом XVIII ст. та триярусною дзвіницею. 

Храм в незвичайному для Західного Поділля стилі із використанням традицій як подільської, так і карпатської шкіл дерев’яного зодчества, з’явилася у 1635 році завдяки чортківським ремісникам: кушніру Миколі Драчуку та швецю Гаврилу Журавлю. Церкву тричі руйнували турки і татари, але її знову відновлювали, після чого неодноразово перебудовували. Так, у ХІХ столітті з’явилося два додаткових зруби: з боку нави та з боку вівтарної частини. У радянські часи храм занепав, але в перші ж роки незалежності його реконструювали і, слід зазначити, дуже вдало. Для цього його довелося майже повністю розібрати і знову звести з доданням вже нової деревини. Усе було зроблено з дотриманням традицій XVII століття

Катедральний Собор святих Апостолів Петра і Павла

Освячений у 2001 році, у формі українського тризуба, став символом сучасності та духовності Чорткова. Видатний архітектурний акцент міського панорамного вигляду. 

Нагадаємо, подорожі Україною: замок у Свіржі, що пережив століття