Подорожі Україною: замок у Свіржі, що пережив століття

Неподалік Львова, у близько годині їзди від обласного центру, розташований один з найдавніших замків у регіоні. 

Свірзький замок – мальовнича середньовічна споруда у стилі Ренесансу, унікальна пам'ятка оборонної архітектури XV-XVII століть. Пам'ятка є частиною туристичного маршруту "Золота підкова Львівщини". Спочатку будувався як фортеця, але після реконструкції XVII сторіччя набув шляхетних рис магнатської резиденції. 

Історія Свіржа і замку

Містечко Свірж виникло ще до зведення замку. За однією з версій, перша письмова згадка датується 1427 роком — саме тоді тут побував польський король Владислав ІІ Ягайло. В іншій версії поселення вже існувало до його приїзду, а заснування датується 1416 роком.

У 1443 році Свірж перейшов у володіння роду Романовських. За їхнього господарювання містечко було поділено на міську і сільську частини, що, ймовірно, стало поштовхом до зведення укріплень. У 1453 році власниками стали Свірзькі гербу «Шалава». За переказами, їхніми предками були лицарі, зокрема міфічний Галка, від імені якого нібито походить назва «Галичина». Щоб поселення відповідало їхньому статусу, було вирішено збудувати фортецю.

Перша кам’яна твердиня з’явилась у 1482 році з ініціативи братів Мартина й Андрея Свірзьких. Вона мала квадратну форму та дві вежі, з яких донині збереглися лише фрагменти.

Перебудова замку

У 1641 році Свіржським замком опікувався новий власник — Олександр Цетнер. За його ініціативою твердиню перебудував архітектор Павло Гродзінський, відомий проєктом львівського Королівського арсеналу. Замок отримав риси ренесансного стилю. Він був оточений болотами, а з боку суходолу замкнутий ровом з підйомним мостом. З того часу надбрамна вежа прикрашена гербами власників.

Попри укріплення, замок неодноразово зазнавав руйнувань від нападів козаків і татар. Проте його постійно відновлювали.

XVIII–XIX століття

Останнім із роду Цетнерів, хто володів замком, був Ігнацій Цетнер — ботанік. За нього було закладено перший парк. Від середини XVIII століття замок трансформувався з оборонної споруди в резиденцію. Навколишній ландшафт прикрасили озера, англійський парк і сад.

На початку ХІХ століття замок часто змінював власників, що призвело до його занепаду. Відродження почалося після того, як замок придбав граф Роберт ла Мезан-Салянс. Було проведено масштабну реставрацію, але її результати знищила Перша світова війна: російські війська спалили будівлю, знищили бібліотеку й сад.

Після війни граф розпочав нову відбудову за участі російських полонених, які відтворювали інтер’єри за фотографіями. Зміни торкнулися лише покрівлі веж — вона стала бароковою.

Замок у ХХ столітті

Після Другої світової війни замок знову постраждав: майно розкрадене, а будівля втратила господаря. Спочатку тут відкрили школу трактористів, а згодом — Будинок творчості архітекторів. За радянських часів проводились реставраційні роботи, хоча інтер’єри були змінені: великі зали поділили на малі кімнати. Серед цікавинок — середньовічний грифон на фасаді, стара криниця у дворі, автентичні бійниці та камін.

Костел та інші пам’ятки

Біля замку розташований ренесансний костел, зведений братами Свірзькими у 1546 році. У 1566 році тут діяла парафіяльна школа. У XVIII столітті костел був центром окремого деканату. З початку ХХ століття споруду неодноразово грабували, дзвони переплавили, а у 1950-х роках — спалили церковне начиння. У 1995 році костел передано греко-католицькій громаді. Під час реставрації знайдено надгробну плиту Габріеля Свірзького.

На території села також є Покровська церква 1901 року. За радянських часів тут був музей атеїзму. Лише у 1988 році святиню повернули вірянам.

У південній частині села розташований старий цвинтар із мармуровим обеліском на могилі Валеріана Чайковського та неоготичною каплицею Юзефи Пілецької — колишньої власниці замку. На південний захід від замку збереглися руїни оборонної вежі-каплиці з автентичними бійницями.

Легенди замку

Свірзький замок, як і личить кожній старовинній фортеці, зберігає не лише архітектурну велич, а й власні таємниці та легенди. Після Другої світової війни місцеві мешканці випадково натрапили на замасковані двері в рові перед замком. Вони вели до підвалу, де зберігалися речі графа Комаровського — не золото чи коштовності, а меблі та посуд. Усе це швидко зникло, «оселившись» у хатах місцевих жителів.

Існують також перекази про систему підземних ходів, що нібито тягнулися на десятки кілометрів за межі замку. Однак через загрозу обвалів більшість підвалів і підземель довелося замурувати під час реставрацій. Тож історія про таємні тунелі лишилася красивою легендою.

Замок має і свого привида. За однією з версій, це дівчина, яка під час облоги замку закохалася в одного з воїнів супротивника. У пориві почуттів вона відкрила йому браму, але замість подяки була зраджена — юнак впустив ворогів, а сам скинув нещасну в колодязь. Її дух, за переказами, досі блукає фортецею, замикаючи за собою всі двері.

Інша легенда розповідає про наречену, яка прямувала до замку на весілля, але бричка перекинулась, і дівчина загинула, впавши в колодязь.

Замок у фільмах

Звичайно, замок не міг не стати місцем кінозйомок. Саме тут знімали сцени гибелі Констанції у стрічці «Д'Артаньян і три мушкетери», драматичні кадри, зокрема страти коханої гетьмана Хмельницького у фільмі «Гетьман» (2014), а також фільм «Довбуш» (2019).

Нагадаємо, подорожі Україною: фортеця Тустань - град, митниця та оборонний комплекс