Недільна балачка: чому перемовини були не про що

Переговори між Україною та Росією, що відбулися 15 травня 2025 року в Стамбулі, стали першими прямими контактами між сторонами з 2022 року. Попри сподівання на прорив, зустріч завершилася без досягнення домовленості про припинення вогню.

Єдиним більш-менш конкретним результатом стала домовленість про обмін 1000 військовополонених з кожного боку, але і цього поки не сталося. 

Але будемо відвертими, попри бажання бачити полонених вдома, не заради цього був розпочатий перемовний процес. Попри неповагу до рф, частина українців мала надію якщо не на сталий мир, то хоча б до 30-денного перемир'я. 

Але чи хоче цього кремль? Ні. Очільник російської делегації мединський на переговорах заявив, що рф готова до нескінченної війни проти України, і погрожував захопити також Сумську і Харківську області. «Ми воювали зі Швецією 21 рік. Скільки ви готові воювати?» – сказав мединський українській стороні.

Й це не брязкання зброєю, це їхня реальна позиція. Адже поки вони бачать ресурси для війни, вони не зупиняться. Тому що зупинка призведе до того, що всі орки з СВО повернуться додому й почнуть убивати там. Що фокус уваги та ненависті з України зміститься на внутрішні негаразди. А це загрожує існуванню режиму. Тому кремль буде воювати до останнього інваліда, якого можна загнати на м'ясні штурми та до останнього рубля, який вкласти в ракети. Місцеві звикли жити у смороді. А ресурси на війну будуть пропорційно санкціям розтягуватися в часі: поки є віконця для отримання зброї та технологій, заробітку на нафті, будуть гроші на війну. 

Чи перемовин Київ? Не зовсім. Київ, як й чимало українців, хотіли б щоб Вашингтон й партнери довбанули стратегічною зброєю по Москві, витягли б путіна та його поплічників на міжнародний трибунал, допомогли Україні відновити справедливі кордони 1991 року, надали гарантії безпеки й допомогли відновитися після війни. Зокрема на російські гроші. Але це фантастичний сценарій для якого не має політичної волі. Тому Київ вимушений хотіти перемовин, щоб вберегти від смерті українців. Але розуміючи позицію москви вітчизняні перемовники спілкуються з представниками рф з всією неповагою, яку дозволяє дипломатія, зокрема через перекладача. 

Фактично весь це перемовний процес спроба з обох сторін зробити виконати забаганку одного могутнього, але не зовсім логічного та передбачуваного старика, якого обидві сторони хочуть бачити у своїх союзниках. 

До речі його роль миротворця хоче перебрати інший американець - Ватикан може стати новим майданчиком для перемовин України та Росії. Про це, зокрема, заявив держсекретар США Марко Рубіо у свіжому інтерв'ю CBS News. 

Але ж питання не в особистості миротворця, питання в кардинально різній позиції сторін, які ведуть перемовини про мир.