Українське кіно: що подивитися, - Білий птах з чорною ознакою, - ВІДЕО

Кінематограф не міг й не може оминати тему війни. Тему Другої світової порушило й  українське поетичне кіно. Режисери цього напрямку відішли від суто пропагандистської радянщини та ввели нові персонажі.

Найяскравішим фільмом цього напрямку критики називають «Білий птах з чорною ознакою» (1971) Юрія Іллєнка. Історія про родину буковинський селян Дзвонарів, де старший брат стає червоноармійцем, середульщий — бандерівцем, а молодший стоїть осторонь війни. Родина Дзвонарів у фільмі Іллєнка — символ трагедії українського народу, який через відсутність власної держави був вимушений жити чужим вибором.

Радянська пропаганда сформувала історичний гранд-наратив про Другу світову війну. Усім, кому там не знайшлося місця, не могло бути місця й в інших сферах радянської дійсності. Саме так виникають білі плями історії — ті епізоди, про які або не згадують взагалі, або згадують дуже мало й однобоко. Найважливішою такою темою для українського кіно була діяльність націоналістичного Руху опору — Організації українських націоналістів (ОУН) й Української повстанської армії (УПА), пише кінокритик Ігор Кромф. 

Він зазначає, що саме режисери українського поетичного кіно першими вводять таких персонажів у свої фільмі, які радянська цензура дозволяла зображати їх виключно антагоністами.

Однак поява бандерівців створювала додаткову оптику українського кіно — історію про трагедію українського народу у Другій світовій як бездержавної нації, чия доля залежала від інших країн.

"Білий птах" - одна з найвпливовіших та знакових стрічок в історії українського кіно, що стала мистецьким і духовним маніфестом доби.

Ідея фільму належала Івану Миколайчуку — видатному українському актору, сценаристу й режисеру. Він подарував сюжет режисеру Юрію Іллєнку на день народження. Разом вони створили глибоку, болісну й чесну історію про розколоту Україну — родинну драму на тлі історичної катастрофи.

Фільм відзняли 1970 року на Київській кіностудії імені Олександра Довженка. Проте, через втручання радянської цензури, стрічка потрапила на екрани лише 17 січня 1972 року.

Образ Ореста, брата, який у війні бере сторону повстанської армії, Миколайчук мріяв втілити сам, але наштовхнувся на заборону — небажаними виявились потенційні паралелі з Шевченком («Сон»). Саме завдяки цьому на кіноекрані вперше з’явився 30-річний львівський театральний актор Богдан Ступка.

Особистість Ступки не могла не вразити: в його погляді читалася історія покоління, що зважилося на особистісний бунт, зважилося без остраху заглянути в себе... А в підсумку розгубленого од відчуття власного безсилля. Нічого, нічого не вирішувалося власними вчинками, писав кінокритик Сергій Тримбач. 

Також у ролях знялись: Лариса Кадочникова, Богдан Ступка, Іван Миколайчук, Юрій Миколайчук, Михайло Іллєнко, Наталія Наум, Джемма Фірсова, Леонід Бакштаєв, Алєксандр Плотніков, Василь Симчич, Олег Полствін, Володимир Шакало, Костянтин Степанков, Микола Олійник

Сьогодні, понад півстоліття після прем'єри, стрічка посідає 8-ме місце у списку 100 найкращих українських фільмів.

Нагадаємо, українське кіно: що подивитися, - ТІНІ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ