Бізнес по-харківські: прифронтові вишиванки, - ВІДЕО

Ще до того, як вишиваний одяг став мейнстримом, харків’яни брат та сестра, Артем та Наталка заснували компанію “Франі”, яка виробляє унікальні, автентичні вишиванки, сукні, сорочки, національні костюми.

Залог успіху - дослідницький пошук візерунків та відмінна якість, яка зробила вироби популярними й на сході, і на заході і за кордоном.

Це почалося в 2007 році й це розпочав мій брат він поїхав до Києва в 2006, мабуть, побачив там хлопця в джинсах та в сорочці в вишиваній і каже: "Вау як же ж круто чому в нас такого у Харкові такого нема?" І це була його ідея. 

Ані Артем, ані Наталка не були швачками, кравцями, дизайнерами. Але почали навчатися заради мрії.

Окрім стандартних навичок, Наталка почала дізнаватися історію автентичної вишивки, вишукувати історичні візерунки, створювати на їх основі сучасні. Коли бізнес вже був побудований, розпочалося повномасштабне вторгнення. 

П'ята ранку ми вдома Салтівка чоловік мене будить каже: "Прокидайся почалась війна" - Я кажу: "Ні я буду далі спати" тобто не зрозуміла, але звичайно ж потім прокинулась пішла до магазину він пішов заправляти машину спочатку ми сподівалися що ми поїдемо просто до мами, вона ну далі ніж Салтівка живе 20 кілометрів, думали там перебути, але потім було прийнято рішення їхати в Тернопіль. Мені пообіцяли, що ми поїдемо на три дні мій брат та мій чоловік.

Але три дні затягнулися на місяці. В Тернополі харків'яни волонтерили, тут залишили бізнес. В квітні під час "прильоту" на "ТЦ Барабашова" постраждав один з магазинів компанії, товар частково було знищено. Тоді підприємці прийняли рішення релокувати цех до Тернополя, там швидко стали популярні, але тягнуло додому. Й через рік вони повернулися.

При чому, якщо переїхати на західну допомагала держава у рамках програми релокації, то повертатися у прифронтовий Харків, перевозити знову виробництво, довелося за "свої".

Ну, по-перше, стало тихіше як кажуть друзі, по-друге, це я така людина яка вдягнула одні джинси і ходить в них постійно: я люблю свій дім, я люблю свою дачу, я просто хотіла додому. А також я не могла знайти працівників. Тернопіль дуже невелике місто. Так можна було знайти та навчити, але в мене в голові було все одно що я там не на все життя, а вкладати в навчання - це не місяць і не два, це пів року, рік. А потім ще ось моя вишивальниця пообіцяла та повернулася з Чехії. Все так склалося. 

Наталка говорить, що попри обстріли та небезпеку не лише вишивають якісні та автентичні сукні та сорочки, а одні з небагатьох в країні шиють повні національні костюми для творчих колективів. До виконання замовлень  завжди відповідальні та все роблять у свій термін. Підтримати та замовити вишиванки можна на сайті: frani.com.ua