Троє захисників, які мають складні випадки ампутацій, отримають сучасне протезування у США

Протезування військових з ампутованими кінцівками вище коліна чи ліктьового суглоба — сьогодні є нагальною потребою. Адже через інтенсивні бої на передовій наші захисники часто не мають змоги отримати вчасну медичну допомогу при пораненнях та перебувають по 10 і навіть 20 годин з накладеними турнікетами, очікуючи на евакуацію. Як наслідок, це призводить до вимушеної високої ампутації кінцівок.

Вартість протезування таких складних випадків, а також необхідної фізичної реабілітації після встановлення протеза, може сягати до 140 тисяч доларів.

Фонд Future for Ukraine безоплатно забезпечує українських військових протезуванням, подальшою реабілітацією та бере на себе всі витрати на оформлення документів, логістику та проживання пацієнтів за кордоном. Програма протезування реалізується коштом гранту від Фундації Пфайзер.

Уже 23 військових з високими ампутаціями кінцівок змогли повернутися до активного життя завдяки сучасним біонічним протезам. Наразі у поїздку на протезування та реабілітацію до клініки Medical Center Orthotics & Prosthetics (MCOP) у Сільвер-Спринг у США, вирушають ще троє українців — Голганов Олександр, Кушко Олег та Вахняк Володимир. Усі троє чоловіків родом з Галичини. До російсько-української повномасштабної війни вони жили звичайним життям, будували плани на майбутнє. Хоча важкі травми суттєво вплинули на життя наших героїв, вони все ж сподіваються, що сучасне протезування допоможе їм повернути втрачену мобільність.

Військові поділилися своїми історіями життя та поранення, аби на власному прикладі показати іншим бійцям, які також пережили ампутацію, що головне — не здаватись! За допомогою якісних протезів можна повернутися до повноцінного життя!

Голганов Олександр

50 років

До повномасштабного вторгнення Олександр разом із дружиною та трьома дітьми жив у Кривому Розі. Понад 11 років працював на шахті “Ювілейна”, пізніше з дружиною займалися власною справою — проведення свят, квітковий магазин, кавʼярня. У грудні 2022 року Олександр Голганов був мобілізований на службу до 3-го механізованого батальйону ЗСУ.

18 вересня 2023 року військовий був на бойовому завданні поблизу села Андріївка Донецької області, де зазнав тяжкої мінно-вибухової травми, в результаті якої втратив праву ногу. “Зранку нас почали накривати артилерією, дронами, всім підряд. О 8:10 вкид з дрону прилетів позаду мене, уламки прилетіли мені у правий бік. На евакуацію довелося чекати 10 годин, тому ногу вже було не врятувати — почалася незворотна ішемія”, — пригадує Олександр день, коли отримав поранення.

Олександр понад усе мріє ходити та переконаний, якщо йому випав шанс жити — треба ним скористатися.

Кушко Олег

23 роки 

Олег родом з Львівщини. До великої війни працював на будівництві та на кузні. За часів АТО перебував на службі в 80-тій десантній окремій штурмовій бригаді, проте участі в бойових діях не брав через юний вік. Коли почалося повномасштабне вторгнення, хлопець приєднався до ТрО свого селища Суховоля. Незабаром, Олег дізнався про важке поранення старшого брата на фронті та, не вагаючись, купив квитки до Львова, і вже за три дні приєднався на службу до новоствореного 33-го батальйону.

Потім військовий перевівся до 10 окремої гірсько-штурмової бригади на Донеччину, де отримав перше осколкове поранення та після лікування швидко повернувся до служби. 28 червня 2023 року Олег, прикриваючи групу під час штурму поблизу Роздолівки на Донеччині, наступив на протипіхотну міну. “Мені відірвало пальці на правій нозі. Наклав собі турнікет, зрозумів, що «легкий» і почав потрохи повзти. Потім знову стався вибух. Я підняв голову і побачив, що ліва нога лежить в декількох метрах від мене. Побратим швидко наклав мені турнікети на обидві ноги, забандажував мене та витяг до групи евакуації”, — пригадує Олег день, коли отримав поранення. Військовий переніс понад 30 операцій, проте другу ногу врятувати не вдалося.

Після протезування Олег мріє купити собі будиночок на краю села, облаштувати його під свої потреби та створити сім’ю. А ще сподівається на більше розуміння та підтримки з боку суспільства до ветеранів з ампутаціями.

Вахняк Володимир

38 років

Володимир родом з Львівської області. До повномасштабної війни займався фармацевтикою. У вересні 2023 року був мобілізований на службу до 95-ї окремої бригади десантно-штурмових військ ЗСУ. Планував бути бойовим медиком, але довелося вести бій, обороняти Україну.

22 грудня Володимир отримав уламкове поранення від ворожої гранати, тримаючи оборону на Купʼянському напрямку. “Ми четвертий день тримали позицію, було дуже складно, велися важкі бої під постійним обстрілом. Коли уламками гранати мені пошкодило кістку та артерію на лівій нозі, я не розгубився та наклав турнікет, щоб не стекти кровʼю. На евак я потрапив за 5 годин. А через 11 годин вже був на операційному столі в Харкові, де мені ампутували ногу”, — розповідає військовий про своє поранення.

З моменту поранення Володимира пройшло близько шести місяців. За цей час чоловік одружився зі своєю коханою та планує створити велику родину. Володимир сподівається, що протез допоможе йому повернутися до повноцінного життя, працювати та вільно ходити на двох ногах.

Наразі в Україні все більше з’являється програм протезування та реабілітаційної підтримки для військових, які пережили ампутацію. Чимало фондів займаються також адвокацією теми адаптації ветеранів з протезами у цивільне життя. Так, до прикладу, фонд Future for Ukraine, нещодавно провів благодійний забіг на ВДНГ за участі військових з протезами та зірок шоубізу, щоб довести, що з протезом можна не лише жити повноцінно, а навіть і бігти. Подивитись відео про забіг можна на YouTube каналі фонду. Підтримати донатом програму протезування та реабілітації українських бійців за кордоном, можна за посиланням на кейс збору.