Британець Дейв Янг втратив око, евакуюючи українців з гарячих точок, але продовжує рятувати цивільних

Дейву Янгу 55 років, 16 з яких він живе в Києві. На початку повномасштабної російської агресії Дейв займався плетінням сіток, але це йому швидко набридло. Знайомі запропонували сісти за кермо, щоб евакуювати цивільних з гарячих точок. Так він приєднався до ГО Help People, яка постачає провізію до гарячих областей і забирає звідти мешканців на спокійніші території.

ГО дали машину, тож Дейв вирушив до Чернігова, а згодом і на схід України.

Один з таких рейсів став для Дейва ледве не останнім. Дейв мав забрати людей з Лисичанська біля місцевого Палацу культури. На той час на точці вже були кілька волонтерів з гуманітарною допомогою і двоє людей, яких мав забрати Дейв. Щойно він завантажив їхні речі в багажник - пролунав вибух. Місцеві сказали, що це був вогонь з українських позицій. Відтак Дейв вирішив, що все в порядку, і поїхав на точку до другого водія Help People Володимира, який зупинився за рогом.

Але Володимира Дейв у машині не побачив. Місцевість була майже непроглядною через пил, який здійнявся від вибуху, тож Дейв просто продовжував гукати Володимира і зрештою його знайшов - напарник лежав на землі неподалік.

Дейв побачив кров на голові Володимира кров. Стало зрозуміло, що той встиг заскочити в укриття і тому вижив. Дейв вирішив зняти коротке відео для координаторів евакуації і почув, що у Палаці культури, поруч з яким вибухнуло, були люди. Дейв допоміг медикам дістати їх і відвіз усіх постраждалих до шпиталю.

Дейв, покладаючись на думку, що "блискавка не б'є двічі в одне місце", продовжив кружляти Лисичанськом у пошуках людей на евакуацію.

"Я подумав - агов, вже була бомба, Вова пролив трохи крові, все це було доволі близько від нас, тож... нічого такого сьогодні більше не станеться", - каже Дейв.

День евакуації добігав кінця на півдні міста. Далі Дейв мав їхати на Сіверськ. На блокпості він не побачив нікого, лише вогонь і задимлення - і це був дуже поганий знак. Ба за три кілометри від того місця вже точився артилерійський обстріл, якого Дейву заледве вдалося уникнути.

Дорога ставала все гіршою, Дейв пробирався через уламки, яких ставалося тільки більше. Машина підскочила, підіравшись на якомусь снаряді. Далі - над головою пролітає ракета і влучає у 20 метрах від авто. Праве око перестало бачити. Навколо лунають постріли, і Дейв відводить собі не більше трьох хвилин. Машина застрягла серед бетонних конструкцій. Дейв спробував їх розгрести, але не знайшов як.

"Хтось мені крикнув: "Рухайся, або помреш!" А потім: "На землю!"", - пригадує волонтер. Це були українські захисники, вони наважились покинути свою позицію, аби розвантажити проїзд для автівки Дейва з цивільними. На авто, яке ще дивом їхало без шин на колесах, їм вдалося дістатися блокпосту.

"Я тут вже давно, моє серце тут, я люблю цю країну", - каже Дейв. Лікарі дістали з його правого ока три уламки, воно вже не бачитиме. Але це лише змусило Дейва завзятіше поставитись до роботи, тому він повернувся на рейси, щойно Help People забрали його машину з СТО. Один з його крайніх рейсів випав на Іванівське та Бахмут.

За минулий тиждень волонтери Help People доставили гуманітарну допомогу 11 тисячам родин прифронтових територій, а евакуювали звідти 150 людей, включно з дітьми та пенсіонерами. За час повномасштабного вторгнення ГО Help People допомогла вибратися 4640 цивільним і 400 їхнім тваринам. Щодня водії роблять до двадцяти виїздів по містах, з яких надходять заявки на допомогу.

Якщо вам потрібна евакуація чи гуманітарна підтримка, залишайте заявки за телефоном: 093 69 69 788