Організації та представництва в Харкові

У рубриці "організації в Харкові" можна знайти безліч фондів, співтовариств та громадських центрів, діяльність яких пов'язана з розвитком культури у регіоні та позанавчальною діяльністю школярів. Більшість подібних закладів організовано для реалізації будь-якої конкретної соціальної місії або концентрується навколо єдиної ідеї.

Організації традиційного типу припускають певну ієрархію, на чолі якої стоїть єдиний начальник, а група підлеглих виконує необхідні заходи на вирішення поставлених завдань. У загальному випадку існує певна програма, яка і є дороговказом при досягненні певної мети.

Водночас зараз зароджується новий тип організацій, позбавлений ознак традиційної ієрархії, який відмовився від бюрократії, запровадження обмежень та регламентування повноважень. Все це має замінити свідомість, загальну довіру та належний рівень відповідальності співробітників. Контроль буде виключено як поняття, а сама робота сконцентрується навколо взаємодії. Утворення подібного типу отримали назву "живих" організацій, а сама течія поширюється світом все сильніше. Швидше за все, для вітчизняних співробітників офісів, які звикли до дисципліни, таке нововведення здасться непродуктивним. Але тут безумовно не в самій політиці напряму, а в тому, що наш менталітет ще не здатний цілком перебудуватися на принципи лише свідомості. Українцю звичний розклад, аніж вільний графік та повнота свободи дій.

Сутність концепції

В основу "живих" організацій покладено три принципи:

1. самоорганізація;
2. цілісність;
3. еволюційна ціль.

Перший говорить про те, що взаємодіючі люди не грають у ігри, але в граничній мірі вільні діяти необхідним їм чином, а результати їх діяльності можуть вважатися достовірними. Тут реалізується презумпція добрих намірів, яка свідчить, що людям слід довіряти за умовчанням. Причому кожен учасник процесу має бути максимально присвячений курс справи, і тут може бути місця скритності. У зв'язку з цим як відбувається відмова від конфіденційності інформації, а й розмивається поняття посадових обов'язків: якщо в людини є час, вона може взяти він роботу, далеку від його специфіки і цим принести користь організації.

Другий принцип закріплює рівність всіх співробітників між собою, що дозволяє активно обмінюватися досвідом, навчатися один у одного та взаємодіяти у максимально душевній атмосфері.

Згідно з третім принципом, навіть із доходами компанія історія зовсім нетипова. Передбачається, що сама собою прибуток не є метою, а ось шлях особистості, пройдений у міру її досягнення – це вид нематеріальної нагороди, відібрати яку неможливо.

Фахівці стверджують, що саме така побудова суспільства формує майбутнє, проте великий бізнес поки що явно не готовий перевести свої представництва на режим "живого" функціонування, щоб не втратити великих баришів. Тим не менш, повсюдна криза створює умови для особистісного зростання та підвищення значущості нематеріальних цінностей.