Прокуратура вдруге повернула державі «пряничний будинок» у центрі Харкова
Харківська обласна прокуратура вдруге відстояла в суді право держави на одну з найвідоміших історичних будівель у центрі Харкова — відому містянам як «пряничний будинок». Про це стало відомо з рішення Апеляційного суду.
Що таке пряничний будинок?
«Пряничний будинок» — неофіційна назва історичної споруди на вулиці Максимільянівській, 11, яка є однією з найвиразніших пам’яток міської садибної забудови початку ХХ століття.
Це пам’ятка містобудування та архітектури місцевого значення «Медичне товариство» (охоронний номер 7193-Ха) загальною площею 1 044,3 кв. м, а також земельну ділянку історико-культурного призначення.
Будівля пов’язана із творчою школою видатного харківського архітектора Олексія Бекетова — автора багатьох знакових споруд міста, а створив його Володимир Сомов — харківський архітектор початку ХХ століття, який працював у стилі модерн і брав участь у проєктуванні низки міських особняків та громадських будівель. Назва виникла у міському середовищі через декоративність фасадів: складний рельєф, ліпнина, вежки та силует нагадують казковий «будиночок із пряників». В будинку працювали видатні лікарі, зокрема Владислав Франков.
Хто й чому претендував на пам'ятку архітектури?
Історія судових спорів навколо будівлі триває не перший рік. Ще за радянські часи в будівлі оселилося медичне товариство, але завдяки юридичним казусами його своєрідною правовласницею стала приватна установа, а саме ГО “Харківське медичне товариство”, яка була зареєстрована лише в 2000 році. Її засновники - приватні особи не пов'язані ані з державними, ані з комунальними медичними установами або медичними профспілками в Харкові. Небезпека була в тому, що завдяки судовим колізіям право власності не просто могли перейти непрозорому власнику, а й територія в центрі Харкова передана забудовнику.
За даними архітекторів та представників громади вся схема з закріпленням права власності пов'язана з намірами побудувати поруч з пряничним будинком елітну поверхівку з підземним паркінгом.
Судові суперечки
У 2023 році прокуратура оскаржила рішення Господарського суду Харківської області, внаслідок якого пам’ятка вибула з державної власності. Після розгляду справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій прокуратура забезпечила поновлення порушеного інтересу держави, позивач відмовився від позову.
Однак згодом пам’ятка знову опинилася в центрі судового спору. У 2025 році прокуратура встановила, що рішеннями Господарського суду Харківської області, прийнятими вже у 2024-2025 роках, в межах однієї судової справи за участю 12 суб’єктів приватного права, шляхом постановлення 4 окремих рішень, задоволено позови про поділ об’єктів нерухомості, переведення нежитлових приміщень у категорію житлових та визнання права власності на будівлі й земельні ділянки державної та комунальної форми власності. Серед них — «пряничний будинок» та земельна ділянка історико-культурного призначення під пам’яткою.
У серпні 2025 року Харківська обласна прокуратура вдруге оскаржила судове рішення, яким передано вищевказану пам’ятку в приватні руки, а також ще три рішення в межах цієї ж справи, які хоч і не пов’язані з охороною культурної спадщини, однак прийняті судом всупереч інтересам держави та територіальних громад, із порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема без залучення необхідного кола осіб, які мали б відповідати за позовами. Спочатку Східний апеляційний господарський суд закрив провадження за апеляційною скаргою прокуратури, оскільки не побачив порушення інтересів держави. Однак прокуратура не погодилася з таким висновком та звернулася до Верховного Суду.
Касаційну скаргу Харківської обласної прокуратури було задоволено. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд, зазначивши, що висновок про необхідність закриття апеляційного провадження був передчасним.
Під час нового розгляду Східний апеляційний господарський суд 21 вересня 2026 року задовольнив апеляційну скаргу прокуратури. Чотири рішення Господарського суду Харківської області, якими було задоволено позови щодо поділу нерухомості, переведення приміщень у житлові та визнання права власності, у тому числі на «пряничний будинок» та земельну ділянку історико-культурного призначення під пам’яткою, скасовано. У задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.