Україна і Харків, зокрема, останніми днями пережили декілька стратегічно небезпечних атак. По-перше, атака по Києву, яка сталася сьогодні, вчергове продемонструвала, що жодного бажання Росії домовлятися чи миритися немає.
І це зрозуміло, тому що будь-який мир автоматично означатиме смерть режиму путіна. Він мріє жити вічно. Але знову ж таки ця атака показує, що в росії немає розуміння того, що таке Україна і як поводяться українці.
Їм постійно здається, що вони просто трохи не дочавили, не долякали, не закидали достатньо людей бомбами та ракетами. І якщо продовжувати це робити, це дійсно може якось вплинути на ситуацію. Безумовно, це несе горе, біль і смерті, але це зовсім не змінює кардинальну ситуацію і не змінить.
Паніка в кремлі
Той факт, що сьогодні росія запустила “орешник” вартістю 100 мільйонів по гаражу в Білій Церкві, означає лише те, що на росії паніка, агонія та нерозуміння того, що відбувається. Тобто ця агресія вже не має якоїсь серйозної військової стратегії — ця агресія суто емоційна.
Безумовно, це на руку Україні і ЗСУ, якщо ми говоримо про те, що Україна матиме власну стратегію і розуміння, як діяти. Але це також означає, що росія у своїй істериці буде все більше використовувати зброю і намагатися терором та залякуванням добитися хоч якихось результатів. Іншої стратегії в неї немає.
FPV-дрони стають новою загрозою для Харкова
У рамках цього дуже небезпечно виглядає той факт, що наразі технології розвиваються таким чином, що FPV-дрони можуть долітати до Харкова і можуть тероризувати більші території Харкова та Харківщини.
Цього потрібно було очікувати, про це попереджали військові. Технології не стоять на місці, на відміну від кордону, який, на жаль, стоїть на місці. І ми поки не можемо зробити так, щоб одразу за кордоном не знаходилися російські бойові групи, які направляють на Харків свою зброю.
Чи можна щось зробити для того, щоб забезпечити безпеку харків’ян і мешканців області, доки Москва і Кремль не захлинуться своєю ярістю? Так, безумовно, існують як пасивні, так і більш активні дії військових.
Пасивні дії — це сітки, які намагалися побудувати навколо кільцевої. Але, як показали удари, сітки не є запорукою 100% безпеки. Технології змінюються, і ворог може дозволити собі руйнувати сітки і попри них вбивати людей FPV-дронами.
Тому цілком об’єктивно можна говорити про те, що навряд чи сітками вдасться затягнути велику територію Харкова. По-перше, за пів року не знайшлося людей і сіток для того, щоб затягнути кільцеву. А по-друге — сітки не допоможуть від усього і не здатні на 100% забезпечити безпеку харків’ян. Тим більше вони не допомагають від інших дронів.
На що сподіватися Харкову
Сподіватися доводиться на те, що активніше працюватимуть РЕБи, сподіватися на ППО, а головне — в цілому на ЗСУ, які буде не просто збивати дрони, а знищувати операторів дронів, які знаходяться, можливо, за кордоном Росії.
Тобто завдавати ударів по групах ворога, створювати так звану kill-zone, коли ніхто навіть не зможе підійти на ту відстань до Харкова, щоб запускати дрони.
Для цього потрібен системний підхід до армії. Для цього потрібні люди — в першу чергу мотивовані люди, які захочуть навчатися і захочуть це робити.
Але головне — потрібно розуміти: безпека Харкова буде забезпечена лише тоді, коли всі російські прикордонні території будуть демілітаризовані. Кордон занадто близько для того, щоб дозволяти знаходитися відразу за ним будь-кому зі зброєю.
І ця демілітаризація може початися вже зараз, ще під час війни. Вона обов’язково має стати частиною сталого миру. Лише коли на Бєлгородщині, Курщині та інших прикордонних областях не буде жодного оператора БПЛА, жодної ракетної установки та жодного танку, тільки тоді можна буде говорити про те, що Харків дійсно є безпечним містом.