Документальний фільм режисера-документаліста та військового Єгора Трояновського про двох подружок-парамедикинь.
Юлія (Куба) Сідорова і Олександра (Аляска) Лисицька — найкращі подруги-парамедикині. Долаючи виклики війни, вони переживають спільну для всіх військових історію: чим довше вони залишаються на фронті, тим більше віддаляються від друзів, родини й свого минулого життя.
"Це історія про те, як війна змінює, але не знищує. Навіть у найтемніші моменти можна зберегти внутрішнє світло", — йдеться в описі кінострічки.
Сюжет фільму
Куба і Аляска, дві полярності, поетично поєднані фронтовою дружбою, разом проходять крізь пекло війни на Харківському напрямку.
У центрі сюжету – Юлія Сідорова (Куба) та Олександра Лисицька (Аляска). Юлія родом з Харкова, у 2014 році вона стала парамедикинею на Майдані, а потім приєдналася до Госпітальєрів.
Олександра навчалася в Одесі, а згодом працювала журналісткою в проєкті Антизомбі на ICTV, захищаючи інформаційну безпеку країни. Після початку повномасштабного вторгнення вона не змогла стояти осторонь та долучилася до фронтової медицини.
Трояновський уперше зустрів героїнь, коли працював воєнним журналістом. Він не прагнув зняти ще один фільм про війну, подорожував у вільному темпі Україною, збираючи різні історії. Та в руки до нього потрапило інтерв'ю з Кубою й Аляскою.
"Я знав, що вони були тими, за ким варто було слідувати", – каже режисер.
На фронт глядача переносять натільні камери, телефонні відео та Телеграм-кружечки в чатах дівчат. У цивільному середовищі за героїнями стежить проста діджитальна камера. Майстерний монтаж довершив цілісність картини.
Не менш важливе в фільмі - це музичний супровід - завзяті треки з фолк-мотивами та "Жадан і Собаки" посилюють теплоту від споглядання за дружбою, яка надає сил сміятися та не зневірюватися.
Критика фільму
Кінокритикиня УП. Культура Соня Вселюбська:
Єгору Трояновському вдалося зняти ідеальне кіно для всіх тих, хто втомився від абстрактних портретів воєнної сучасності та засумував за живою документальною історією, в центрі якої знаходиться людина.
Ідея задокументувати динаміку дружби на тлі кінця світу є винятковою знахідкою режисера. Її посилює неймовірна харизматичність героїнь, що так і лине з екрану. А хронологічний підхід до розгортання історії визначений сценарієм воєнної реальності.
Кінокритик Ігор Кромф:
«Куба і Аляска» — це фільм про двох жінок, для яких війна, хоч уже й стала буденністю, — не дозволяє цій буденності їх зжерти. Трояновський створює багатошаровий портрет своїх героїнь, де є місце горю та радості, сміху та сльозам, переживанням та жартам, мріям та апатії.
Трояновський розповідає про конкретних, реальних людей і їхню історію на війні, однак через своїх персонажок Куби та Аляски він розкриває цілий пласт тем: від досить абстрактних понять посестринства та фронтової дружби до досить конкретних проблем, як-от реабілітація після поранень та переживання горя від втрат.
Нагороди фестивалів
Документальний фільм «Куба і Аляска» режисера Єгора Трояновського здобув дві нагороди на Брюссельському міжнародному кінофестивалі (BRIFF) — приз журі та приз глядацьких симпатій у програмі «Тиждень режисерів». Також стрічка отримала приз журі на Central Scotland Documentary Festival у Шотландії та перемогла у номінації «Найкращий документальний фільм» на Римському міжнародному кінофестивалі.
У 2025 році організатори вперше за 20 років існування фестивалю започаткували окрему відзнаку для документального кіно, і саме український фільм став її дебютним лауреатом.
«Смерть і стійкість посеред війни. Ця робота переносить нас на передову нашої європейської війни — війни, яку невтомно ведуть звичайні люди, такі як ми, заради всіх нас — проти варварської Росії, що продовжує нести смерть і руйнування по всьому нашому континенту. У центрі фільму — дві молоді українки, які щодня живуть лише за крок від смерті, навіть зараз, поки ми сидимо тут у безпеці. Своєю надзвичайною життєвою силою та мужністю вони нагадують нам ніколи не відмовлятися від творчості та надії на майбутнє, а проживати це крихке життя сповна», — відзначили журі у своїй заяві.