Недільна балачка: Танці на могилах - це вже не глупість

Є такі історії, після яких перша реакція — ну що тут скажеш, діти, дурість, поганий смак, не подумали. Але іноді кількість «не подумали» починає переходити в іншу якість.

Цього тижня ми побачили чергове відео з Лозової. Дві дівчини, 12 і 13 років, танцюють на Алеї Слави на тлі портретів загиблих українських військових. На фоні — російськомовний трек із матюками. Відео потрапило в соцмережі. Поліція встановила дівчат, із батьків склали адміністративні матеріали за неналежне виконання батьківських обов'язків, із самими дітьми провели профілактичну бесіду. Дівчата записали відео з вибаченнями. Це офіційно підтвердила поліція Харківщини.

І можна було б поставити крапку. Ще один ганебний випадок. Ще двоє дітей, які зробили те, чого робити не можна.

Але є одна проблема: це вже не перший такий випадок.

Системність, а не випадковість

11 вересня поліція повідомила про Богодухів. Там 12-річна дівчина записала відео на Алеї Слави на тлі портретів полеглих Захисників України, також використавши російськомовну пісню з нецензурною лексикою. Поліція встановила дитину, провела роботу з нею та батьками і склала на батьків адміністративний протокол.

А раніше, у травні, практично та сама історія сталася в Обухові на Київщині. Дві 13-річні дівчини танцювали під російську музику на Алеї Слави. Причому поліція встановила, що відео було зняте ще у 2024 році, а потім видалене і знову з'явилося в інформаційному просторі.

Три різні міста. Різні діти. Один і той самий сценарій: підлітки приходять у місце, де встановлені портрети загиблих українських військових, вмикають російську музику, танцюють, знімають це на телефон і викладають у мережу.

Отут я вже не дуже вірю в аргумент «та це просто дурні діти».

Не тому, що кожна така дитина обов'язково є чиїмось агентом. Жодних доказів, що конкретно ці дівчата виконували чиєсь завдання, ми не маємо. І було б неправильно вигадувати їм російських кураторів тільки тому, що вони зробили огидний вчинок.

Але є інший факт, який теж не можна ігнорувати.

Росія давно веде війну не тільки ракетами. Російські спецслужби системно працюють із українською молоддю через соцмережі та месенджери. СБУ прямо повідомляє про спроби вербування неповнолітніх для підпалів, диверсій, терактів та іншої злочинної діяльності. У 2026 році Служба безпеки окремо заявляла про масові спроби вербування українців через соціальні мережі та месенджери, а в серпні запустила новий етап інформаційної кампанії щодо протидії такому вербуванню.

Ще раніше СБУ повідомляла про використання Telegram, ігрових платформ та інших онлайн-ресурсів для залучення неповнолітніх до протиправної діяльності. У Харкові у 2024 році правоохоронці навіть викрили агентурні групи ФСБ, які складалися виключно з дітей 15–16 років і отримували завдання щодо розвідки, коригування ударів та підпалів.

Тобто сам факт, що ворог працює з підлітками в соцмережах, — не теорія і не страшилка. Це встановлена правоохоронцями реальність.

І саме тому ми дуже дивно виглядаємо, коли на чергове подібне відео відповідаємо тільки: «Ой, які невиховані діти».

Бо питання вже не тільки у вихованні.

Питання в тому, яке інформаційне середовище бачить дитина щодня. Що для неї є нормальним контентом. Що вона бачить у TikTok, Telegram, Instagram, YouTube. Яка музика стає фоном її життя. Які жарти вона повторює, навіть не розуміючи їхнього походження. Які алгоритми поступово привчають її до думки, що смерть, війна, пам'ять, армія — це просто декорація для чергового ролика.

І тут ворог має величезну перевагу.

Він не обов'язково має переконати дитину, що Росія права. Для початку достатньо зробити так, щоб дитині стало байдуже.

Байдуже, хто на фотографії.

Байдуже, чому ці люди загинули.

Байдуже, чому біля їхніх портретів не танцюють.

Байдуже, що російська культура та російський контент можуть використовуватися як інструмент впливу.

Байдуже, що саме ця дитина знімає і кому вона це показує.

Ось це і є набагато небезпечніше за одну конкретну пісню.

Бо війна за підлітків — це війна за те, що вони вважатимуть нормальним через п'ять, десять, двадцять років.

І тут ми, схоже, маємо проблему.

Ми дуже багато говоримо дітям про «правильну поведінку», але дуже мало говоримо з ними про те, як працюють соціальні мережі. Як алгоритм підсовує наступне відео. Як формується інформаційна бульбашка. Навіщо хтось може спеціально провокувати підлітка на зухвалий вчинок. Чому «легкі гроші» в Telegram можуть закінчитися кримінальною справою. Чому відео, яке здається просто приколом для друзів, за секунду стає інструментом пропаганди.

І найголовніше — ми часто приходимо до дітей уже після того, як вони щось зробили.

• Спочатку вони знімають відео.
• Потім воно розлітається мережею.
• Потім приходить поліція.
• Потім батьки пояснюють, що так не можна.
• Потім дитина записує вибачення.

А десь у цей момент російські інформаційні ресурси отримують саме те, що їм потрібно: черговий ролик, який можна показувати своїй аудиторії як доказ того, що в Україні «все розвалилося», що діти «ненавидять власних героїв», що пам'ять нічого не варта.

І тут виникає ще одна незручна річ. Можливо, саме цього від них і хотіли.

Можливо, ні.

У випадку Лозової, Богодухова чи Обухова ми цього не знаємо. І тому називати конкретних дітей російськими агентами було б безвідповідально.

Але ми точно знаємо інше: російські спецслужби використовують соціальні мережі для роботи з українськими підлітками. І точно знаємо, що ворог зацікавлений у деморалізації українського суспільства та руйнуванні довіри до держави, армії та пам'яті про загиблих.

Тому кожен такий випадок треба розглядати не тільки як історію про двох невихованих дівчат.

Це ще й питання до нас.

• Що відбувається в телефонах наших дітей?
• Хто формує їхню стрічку?
• Хто пояснює їм, що таке війна?
• Хто пояснює, чому на Алеї Слави не танцюють?

Хто говорить із ними про російський контент не мовою заборон і крику, а нормальною мовою — чому він там, звідки він береться і навіщо його так багато?

Бо якщо ми залишимо підлітка один на один із TikTok, Telegram та алгоритмами, не треба дивуватися, що одного дня він сприйме місце пам'яті як просто красивий фон для відео.

І тоді проблема вже не в тому, що дитина «зробила глупість».

Проблема в тому, що хтось інший давно зрозумів: за голови наших дітей теж треба воювати.І поки ми списуємо все на дитячу дурість, ця війна вже триває.