Удар по свободі слова: нова загроза від парламенту

“У неділю до Верховної Ради подали законопроєкт №14057, який посилює юридичну відповідальність за критичні публікації та може поставити під ризик саме існування журналістських розслідувань.

Цього разу в меню – блокування можливості розповісти вам про чиїсь схеми до вироку суду, компенсації «моральної шкоди» за оціночні судження (це коли комусь не сподобалося, як ви про нього говорите, навіть якщо з фактами все ок), а ще видалення «неактуальних» матеріалів – щоправда, хто визначатиме їхню актуальність, взагалі незрозуміло”.

Дуже турбує ініціатива що виникла, реалізація в цьому законопроєкті надзвичайно дивує - несе ризики для журналістів-рослдувачів, навіть коли ти публиуцєш правдиву інформацію, від правоохоронних органів, все одно наражаєшся на ризик судового позову. Тому що цим законопроєктом суттєво розширюється поняття “право на відповідь”

Раніше закони передбачали , що кожна людина має право на те, щоби поставити оскарження, на захист честі й гідності або оприлюднити спростування інформації. А зараз, наприклад є живодер, він може вимагати від медіа у 14-денний строк розмістити звернення або звернутися до суду, або це буде російський пропагандист, який спираючись на законодавство, має право поставити його точку зору.

Відтепер пропонується щоби особа мала право звертатися звертатися до медія і має право на відповідь, якщо вона згадана у широкій категорії осіб, наприклад, йдеться про жінок - я маю право на відповідь”.

Законопроєкт не обмежує журналістські розслідування та чітко відповідає Конституції України, … законопроєкт не створює ризиків для журналістів… законопроект … не передбачає покладання на медіа нових обов’язків чи додаткової відповідальності, порівняно з чинним законодавством.

Зупинюсь лише на одній тезі - найважливішій. У законопроекті № 14057 є така новела: «Недостовірною вважається інформація, яка порушує презумпцію невинуватості, доки вину особи … не встановлено обвинувальним вироком суду».

Стефанчук стверджує, що журналісти все неправильно зрозуміли і обгрунтовує це трьома аргументами: Конституцією,  кількома рішеннями ЄСПЛ і Етичним кодексом  ПАРЄ. Так от.

Стаття Конституції, на яку посилається Стефанчук, говорить про кримінальне переслідування Владою невинної особи;

Рішення ЄСПЛ, на які посилається Стефанчук, стосуються неправомірних висловлювань про особу із вуст  вищих представників Влади.

Єдине, що Етичний кодекс ПАРЄ радить журналістам зважати на презумпцію невинуватості. Наголошую: не наказує, а радить. Так тут ніхто і не сперечається.

Але ж в скандальному законопроекті написано зовсім інше. Там написано, що, поки нема рішення суду, всі натяки на корупціонера є НЕПРАВДИВИМИ. А значить підлягають спростуванню. Ну, і далі - десяток нових статей, як це спростування треба робити, наголосив Олекса Шалайський, керівник проєкту “Наші гроші”.

На початку жовтня пропоную провести зустріч із журналістами та представниками громадянського суспільства, які спеціалізуються на питаннях медіаправа, щоб обговорити всі аспекти цього законопроєкту та спільно знайти збалансовані й ефективні рішення.

Адже головна мета законопроєкту — створити сучасну систему захисту прав людини й громадянина, утвердження і забезпечення яких є головним обов’язком держави (ст. 3 Конституції України).

З недостовірною інформацію наразі вже давно розібралися, але у проєкті закону №14057 достовірною інформацією вважається рішення суду або вирок. То де тут розслідування? Будь-яке розслідування можна одразу вважати недостовірним. Чудово, що оціночні судження не підлягають спростуванню, але, якщо в них можна знайти приниження честі, гідності репутації, то можна отримати позов на моральну компенсацію. Шукатимуть же ж)

Правом на відповідь у разі прийняття закону можна буде маніпулювати досхочу. Бо ним може користуватися кожен, хто вважатиме, що публікація зачіпає його особистість. Коротше, закон готували знов без всебічної експертної оцінки і якщо її не врахувати - буде халепа. То треба загальмувати, врахувати ризики і позбавитися від хибних норм. Бо з урахуванням, що закон подали голова ВР, двоє його заступників і далі вже по списку, проголосують не читаючи, і президент підпише у той же спосіб