Автор словника української мови

Борис Дмитрович Грінченко народився 9 грудня 1863 року на хуторі Вільховий Яр на Харківщині (тепер Сумська область) у селянській родині.

Вчився в реальному училищі у Харкові. Тут Грінченко зближується з народницькими гуртками, вивчає й поширює їхні видання, що й стає причиною арешту та кількамісячного ув'язнення. На цьому його навчання закінчилося: довелося іти заробляти на власний хліб. Якийсь час працюючи у казематі, Борис жив у сім'ї шевця. Навчившись шити чоботи, на заощаджені копійки від заробітку купував книжки і займався самоосвітою.

Склавши при Харківському університеті іспити на звання народного вчителя, Грінченко з 1881 до 1893 р. (за винятком 1886—1887 рр., коли був статистиком у Херсонському губернському земстві) вчителював на Слобожанщині  і Катеринославщині (в основному на Луганщині).

В 1891 (за іншими даними — 1892) році Борис Грінченко спільно з Іваном Липою, Іваном Русовим, Миколою Міхновським, Юрієм Міхновським, Віталієм Боровиком, Миколою Вороним, Олександром Черняхівським заснував Братство Тарасівців.

В 1884—1900 роках Грінченко працював у Чернігівському земстві, активно співпрацював з місцевою Громадою. На кошти Івана Череватенка, організував на Підросійській Україні видавництво популярних книжок українською мовою, багато з яких написав сам  («Про грім та блискавку», «Велика пустиня Сахара», «Жанна д'Арк», життєписи українських письменників Івана Котляревського, Євгена Гребінки, Григорія Квітки-Основ'яненка та інших).

З 1902 році Борис Дмитрович жив і працював у Києві. Наприкінці 1904 року очолив ліву течію УДП, яка утворила Радикальну Українську партію (РУП), що наприкінці 1905 року об'єдналась з УДП в Українську демократично-радикальну партію. За дорученням київської Громади Борис Грінченко зредагував «Словар української мови» (т.т. 1-4, 1907-09), це було найбільшим його досягненням.

В 1906-09 очолював київську «Просвіту».

Грінченко належав до гурту найвизначніших представників українського народництва. В період найбільшого розмаху великодержавно-шовіністичної політики російського уряду в Україні, виступав за послідовне проведення національно-культурницької роботи серед українського суспільства. Свої політичні погляди виклав у написаній ним програмі УДРП та у «Листах з Наддніпрянської України» (газета «Буковина», 1892—93).

Борис Грінченко помер 6 травня 1910 року у Оспедалетто (Італія). Похований письменник на Байковому кладовищі,біля дочки. Дружина попросила, щоб залишили місце і для неї.

Його дістали після його смерті "колеги" по соціал-демократичному табору після смерті письменника. Більшовики оголосили його "буржуазним націоналістом", в результаті чого ім’я цього непересічного громадського і культурного діяча майже 60 років не згадувалося.