Помер Герой України Володимир Сташис

Сьогодні помер Герой України, почесний громадянин Харкова Володимир Сташис, який працював першим проректором Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого.

Він народився 10 липня 1925 року у Сумах. З липня 1943 року воював на Калінінському, Північно-Західному та Прибалтійському фронтах, був комсоргом батальйону 756-го стрілецького полку, знаменитої 150-ї Ідрицької стрілецької дивізії, яка штурмувала безпосередньо рейстаг. Саме бійці цього полку встановили (за офіційною версією) прапор Перемоги. Був тричі поранений.

У 1946-1950 роках Володимир навчався у Харківському юридичному інституті (зараз Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого). Після закінчення інституту, як відмінник навчання, був залишений в аспірантурі на кафедрі кримінального права.

1954 року він захистив кандидатську дисертацію, а ще через два роки став завідуючим кафедрою кримінального права та кримінального процесу, яку осчолював 35 років. На цій посаді він особисто або в співавторстві написав понад 200 наукових праць, з яких 7 монографій, 6 науково-практичних коментарів, 10 підручників та 8 навчальних посібників. Володимир Сташис створив свою особисту наукову школу: під його безпосереднім науковим керівництвом підготовлено та захищено 29 кандидатських дисертацій, 6 його учнів стали докторами юридичних наук.

Одним з починань Володимира Сташиса стала Академія правових наук України. Він був одним із засновників цієї наукової установи. Але, як відомо, практики причому у безправній державі не звертають увагу на рекомендації вчених.

За його активної і безпосередньої участі були розроблені проекти Кримінального кодексу УРСР 1960 та України 2001 років.

Ставши 1964 року проректором з навчальної та наукової роботи, згодом першим проректором, Володимир Володимирович зумів об’єднати зусилля усіх кафедр та підрозділів Академії для основніої мети — підготовці висококваліфікованих фахівців. І завдяки Сташису виш ще за радянських часів став одним з найпрестижніших навчальних закладів країни. Завдяки йому до навчального процесу було введено програмоване навчання, використання комп’ютерної техніки, нові курси та спецкурси, які намагаються не відставати від життя.

За безпосередньої участі Володимира Володимировича змінювалася і матеріальна база академії. Відома його діяльність з художнього оформлення інтер’єру академії. За сучасний дизайн та високе естетичне оформлення Палацу студентів академії Володимир Сташис став лауреатом Державної премії України. За його участю організовані при академії народна чоловіча хорова капела, жіночий хор, ансамбль скрипалів, жіночий вокальний ансамбль, духовий оркестр, ансамбль бандуристок "Купава".

Володимир Володимирович був ініціатором створення й розвитку Харківського відділення українсько-американського Центру вивчення організованої злочинності, який було засновано 1998 року відповідно до договору між Американським університетом (Вашингтон, США) та Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого. Він спрямовував його діяльність на поширення на території України інформації про законодавчі акти та практику правозастосування держав СНД, Європи, і Америки з проблем боротьби з організованою злочинністю і корупцією, в т.ч. у сфері економічної діяльності.

Заслуги Володимира Сташиса перед державою оцінені високо (що буває не так часто): він - повний кавалер ордену "За заслуги" 1-го, 2-го і 3-го ступенів, нагороджений орденами князя Ярослава Мудрого 5-го і 4-го ступенів, Богдана Хмельницького 3-го ступеня (СРСР), Леніна, Бойового Червоного Прапора, двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, двома орденами "Знак Пошани", мав класний чин державного радника юстиції 2-го класу (генерал-лейтенант юстиції), обраний заслуженим професором Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого та почесним громадянином міста Харкова. Указом президента України від 1 листопада 2006 року Володимиру Сташису було присвоєне звання Герой України. Але так сталось, що рівно через п’ять років він помер. Його ім’ям названа одна із малих планет Всесвіту за № 7373.

Ще Володимир Володимирович удостоївся за життя пам’ятника (у Запоріжжі) і меморіальної дошки (у Сумах)