Помер Герой України історик Петро Тронько

На жаль, сьогоднішній день не обійшовся без втрат. Втрата виявилася серйзною. 96 років от роду відвела доля почесному громадянину Харкова знаному історику, академіку, Герою України Петру Тимофійовичу Троньку, який помер сьогодні у Києві.

Він народився 12 липня 1915 року в cелі Заброди Богодухівського району Харківщини.  в селянській родині.
Важко в це повірити, але народився Петро ще за царя. Біографія його типова для тих часів - комсомольський активіст, з 17 років працював на шахті в Донбасі.

Після закінчення вчительських курсів Петро Тронько працював учителем суспільствознавства та української мови у сільській школі Богодухівського району і навіть директором дитячого будинку в Лебедині на Сумщині.

Масові репресії висунули його "нагору" - розстрілювали тоді так успішно, що ледь встигали знаходити заміну. З 1937 р. Петро Тимофійович на комсомольській роботі: був секретарем Сумського,обкому ЛКСМУ, потім його послали перевиховувати Галичину - першим секретарем Станіславського обкому комсомолу. У перші дні війни йому довелось рятуватися на схід, втім, він потрапив до діючої армії. У складі військ Південно-Західного, Сталінградського, Південного та 4-го Українського фронтів пПетро Тронько брав участь в обороні Києва і Сталінграда, визволенні Ростова-на-Дону, Донбасу. З першими підрозділами Червоної армії увійшов у звільнений Київ 6 листопада 1943 р., про що любив згадувати.  Та й було що - про провідні битви війни він міг розповідати з власного досвіду.

Після війни закінчив історичний факультет Київського університету, потім - аспірантуру при Академії суспільних наук при ЦК КП(б)У (1951). Кандидатська дисертація була на вічну для СРСР тему «Комсомольське підпілля України в боротьбі проти гітлерівських загарбників у роки Великої Вітчизняної війни»

З 1951 року — заввідділом, секретар Київського обкому КП(б)У, заввідділом ЦК КПУ. З 1961 року 17 років він працював заступником Голови Ради Міністрів УРСР. (так тоді називався "уряд" УРСР). 1Потрапивши на таку посаду, Петро Тронько не крав державний бюджет, а  розбудовував мережу краєзнавчих організацій, підкошену репресіями і війною, очолював правління Українського товариства охорони пам'яток історії та культури. За його ініціативи протягом десятиліття побачило світ унікальне видання "Історія міст і сіл Української РСР" у 25 томах по числу тодішніх областей. Видання підняло величезний пласт історії і культури всіх куточків України і досі, через 40-45 років є неперевершеним. А товариство охорони пам’яток історії та культури було дієвим заслоном на шляху всіляких бюрократів, які заради квартальної премії або медалі чи ордена (пріоритети тоді були інші) руйнували безцінний скарб минулого, який дійшов до нас.

1978 року Петра Тимофійовича обирають академіком АН УРСР. і тоді він стає віце-президентом АН України.Завдяки йому 1982 року Київ відзначив 1500-річчя з часу заснування, хоча московські вчені це заперечували - мовляв, Київ набагато молодший. Проте проти віце-президента АН УРСР не виступиш.

До недавнього часу Петро Тронько працював позаштатним радником Президента України з питань історико-культурної спадщини (1996-2000) і очолював Комісію з питань відтворення видатних пам'яток історії та культури при Президентові України (1995-2001). Відроджені Золоті ворота (1981) і Михайлівський Золотоверхий собор (1998) - також заслуги Тронька. За громадянську позицію і працю зі збереження національної пам’яті України Петрові Троньку 7 липня 2000 року було присвоєне звання Герой України.

Крім цього Петро Тимофійович очолював Національну спілку краєзнавців України і Всеукраїнський  фонд відтворення видатних пам'яток історико-архітектурної спадщини ім. Олеся Гончара (з 1996) р. був віце-президентом Асоціації історичних міст України і головним редактором журналу «Краєзавство». Крім того очолював Міжнародну організацію «Харківське земляцтво» і був головою наглядової ради Харківського національного університету ім. Василя Каразіна.

Я бачив його тільки раз в Інституті історії України НАН України де він, маючи 89 років от роду, підіймався без ліфта на п’ятий поверх так званої "сталінки". Саме на п’ятому поверсі і розташований Інститут. Одягнений був скромно, у звичайну болонієву куртку, шапку тримав у руках. Люди старого ґарту шанують наукові установи.

У червні сесія Харківської обласної ради нарешті присвоїла Петру Троньку звання почесного громадянина Харківської області.