Як відомо, література є дзеркальним відображенням суспільства. Як і її творці. Письменники тобто.
Як і представники будь-якого суспільства, письменники поділяються на соціальні групи. Про це при СРСР згадувати було не прийнято, хоча при нагоді підкреслювали, щоШевченко - син кріпака і сам був кріпаком.
Той, про кого мова буде йти нижче, вважається першим робітником серед українських поетів - співцем "робітничої музи" (В.Сосюра). Це про Андрія Бобенка. На жаль, про нього відомо небагато.
Народився він 12 серпня 1854 року в селі Добренька (як назва?) Костянтиноградського повіту Полтавської губернії (зараз Красноградського району на Харківщині) в сім'ї селянина-бідняка.
У шість років Андрій залишився без матері. Батько привів мачуху. У вірші "Було" поет згадує про свої стосунки з нею:
Раз я малим колись тікав,
Побила мачуха сердита.
По полю мокрому блукав
І від дощу ховався вжиті.
З десяти років Андрія віддали на заробітки за 20 крб. на 4 роки працювати наймитом у крамаря. В згаданому вже вірші поет писав:
Я виріс в наймах,
Мов не знав
Ніколи батьківського дому,
І даром хліба не давав
І ніхто ніде мені малому.
В 17 років Аядрій подався на південь, у Херсоні сів на пароплав до Одеси, де почав заробляти на хліб кочегаром на океанських пароплавах. У трюмі під час важкої роботи романтики було мало, проте саме там, Андрій почав писати вірші рідною йому українською мовою.
Йому повезло - капітан пароплава Гаврилов помітив обдарованого юнака і познайомив його з діячами культури Одеси. Вони допомогли Андрію влаштуватися на роботу в залізничне депо і отримати освіту.
Склавши іспит на звання вчителя, Бобенко працював педагогом. Друкуватися почав у 1883 році в альманасі Михайла Старицького "Рада". Згодом його твори з'явилися в журналі "Зоря" і петербурзькому соціал-демократичному виданні "Вільна Україна".
Як поет, Бобенко формувався під впливом Тараса Шевченка. Великих творів він не писав. Відомі його твори:"Бурлака", "Марні сльози", "Лірник", "Багата кутя". Ці вірші увійшли до знаменитої антології української поезії "Українська муза", упорядкованої Олексою Коваленком (1908). Ця антологія була перевидана 1993 року ивдавництвом "Обереги", тому ми можемо зараз познайомитися з творчим доробком поета-слобожанина Андрія Бобенка.
Щоправда, біографічних даних на нього там майже не було.
В листопаді 1919 року, незадовго до смерті, Андрій Михайлович написав заповіт:
Здається, скоро я покину
Все, що любив, для чого жив,
Сім 'ю,народ свій, Україну,
Все, чим на світі дорожив.
А вам, брати мої ідіти,
Даю маленький заповіт:
Шукайте всюди правди
світу,
Бо в світі правда,
в правді світ.
У 1920 році Андрій Бобенко помер.
