Микола Сумцов: незнаний визначний харків’янин

Одним з видатних діячів вітчизняної науки, заради якому Харків став ще до революції науковим центром не лише України, був Микола Федорович Сумцов.

Він народився 18 квітня 1854 року в Петербурзі у дворянській родині. Проте хай читачів не вводить в оману місце народження - родинні корені Сумцових знаходяться на Слобожанщині. Дослідники родоводу Миколи Сумцова стверджують. що його предки походили з сумських козаків і носили прізвище Сумець.

З двох років Миколку батьки привезли до Харкова. І з тої пори Харків і Микола Сумцов органічно доповнювали один одного — як неможливо уявити Харків без Сумцова, так і Сумцова неможливо уявити без Харкова.

Жили Сумцови на Гончарівці (район біля Південного вокзалу), яку обезсмертив такий собі Грицько Основ’яненко, він же Григорій Квітка-Основ’яненко. Потім сам Микола Сумцов дивувався, звідки у нього виникла любов до української культури, бо в гімназії “ни о каком мазепинстве не могло быть и речи”.

Після закінчення Харківського університету Микола навчався у Німеччині. Після повернення до Харкова Сумцов став приват-доцентом., а у 34 роки — професором рідного університету. За рік до цього він очолив історико-філологічне товариство при університеті.

Своєю основною галуззю для досліджень Микола Сумцов обрав етнографію, особливо фолкльор. Його праці відзначаються багатим фактичним матеріалом, зокрема "К истории южнорусских свадебных обычаев" (1883), "Хлеб в обрядах и песнях" (1885), "К вопросу о влиянии греческого и римского свадебного ритуала на малорусскую свадьбу" (1886), "Научное изучение колядок и щедривок" (1886), "Коломыйки" (1886), "Писанки" (1891) та інші.

Своєрідним підсумком наукових пошуків Миколи Сумцова є фундаментальна двотомна праця "Современная малорусская этнография" (т. І, 1893, II, 1897). Слобожанщині Микола Федорович присвятив праці "Слобідсько-українські історичні пісні" (1914), "Слобожане. Історико-етнографічна розвідка" (1918), "Слобожанщина і Шевченко" (1918).

За вивчення народного життя, звичаїв, фольклору, тобто всього, що називається етнографією, Сумцов потрапив “на олівець” жандармам, які звинуватили його у “мазепинстве” (нагадаю, що так наші північно-східні брати називали тоді українців, “петлюровцы“ и “бандеровцы” з’являться пізніше. Хоча завдяки Сумцову, в Харкові з’явилися памятники Пушкіну і Гоголю роботи одеського скульптора Бориса Едуардса.

Йому належать праці з історії української літератури ХVII-XХ століть, він досліджував творчість Тараса Шевченка, Григорія Сковороду, Лазаря Барановича (була заборонена), Івана Вишенського і своїх сучасників Михайла Старицького, Івана Франка, Бориса Грінченка, Олександра Олеся. Як літературознавець, микола сумцов вивчав також історію російської та західноєвропейської літератури. Всього науковий доробок видатного харків’янина налічує за даними дослідників понад 800 наукових праць.

Сумцов мав мужність виступати на наукових форумах українською мовою, він же перший серед харківської професури почав читати лекції українською.

Ще всі харків’яни повинні бути вдячні Миколі Сумцову за організацію Історичного музею і Харківської громадської бібліотеки (тепер Наукова бібліотека ім. Короленка). Говорять, що жодний публічний захід в Харкові на початку ХХ століття не обходився без реальної участі Сумцова. Його висували на посаду міського голови Харкова, проте Микола Федорович відмовлявся.

Серце невтомного харків’янина зупинилося 15 вересня 1922 року. Його поховали на міському цвинтарі біля храму Усікновення голови Іоанна Хрестителя на Пушкінській вулиці, поряд з могилами Петра Гулака-Артемовського, Марка Кропивницького, Сергія Васильківського. Проте на початку 1970-х цвинтар “вдячні” нащадки перетворили на “Молодіжний парк”, де на могилах харківських достойників поставили забігайлівку (яке язикаті студети назвали “Кафе на могилках”) і прогулюють собак...

Дивовижно, але у Харкові немає навіть вулиці, яка б носила ім’я визначного вченого, хіба на його честь відкрито меморіальну дошку на колишній будівлі університету, де Микола Федорович викладав багато років. Його науковий внесок відомий хіба що історикам та дослідникам...

На фото: репродукція фотопортрета Миколи Сумцова роботи відомого харківського фотомайстра Бориса Іваницького (фото з сайту "Історична правда")