На Харківщині вшанують Порфирія Мартиновича

За ініціативи Фонду національно-культурних ініціатив ім. Гната Хоткевича, підтримки Міністерства культури і туризму України, Управління культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації, громадськості краю на Харківщині відбудуться урочистості з нагоди 155-річчя від Дня народження видатного українського художника, етнографа і фольклориста Порфирія Денисовича Мартиновича (1865-1933).
Порфирій Мартинович народився 25 лютого 1856 року в селі Стрюківці Костянтиноградського повіту Полтавської губернії (тепер Красноградський район Харківської області) в родині земського службовця. Його батько – Денис Іванович Мартинович – походив зі священицької родини, працював службовцем Полтавської консисторії, а згодом – Костянтиноградського земського суду. Мати – Аграфена Кирилівна Ольшанська – походила з родини стрюківського диякона. Крім Порфирія, у родині Мартиновичів було шестеро дітей. Дитинство і більшу частину життя Порфирій Мартинович провів у Костянтинограді (тепер Красноград).
Під час навчання у Першій харківській класичній гімназії, у Порфирія було розвинуто природній потяг до мистецтва. Він  бере уроки малярства у визначних харківських художників – Дометія Ланевського та Дмитра Безперчого. Під час навчання у Харківській прогімназії (Третя харківська гімназія), Мартинович готується до вступу до Петербурзької Академії мистецтв.
1873 року Порфирій Мартинович зараховується на перший курс  Академії мистецтв. Навчається разом з молодими хлопцями Сергієм Васильківським і Миколою Самокишем, які стали класиками українського і російського живопису. Ним опікувався сам Іван Крамськой, який допомагає молодому художнику у навчанні і побуті. Під час літніх канікул Мартинович невтомно мандрував Полтавщиною, Харківщиною та Чернігівщиною, збирав етнографічні матеріали, замальовував типи традиційного українського побуту и творив роботи – портрети, картини, ескізи.
У 20-70-х рр. ХХ ст. повні соціального значення й естетичного наповнення роботи П.Мартиновича: «Казенка» (1879), «У волосного пристава» (1879), «Баби печуть хліб» (1877—80) входили до переліку обов’язкових до вивчення творів в середніх і вищих навчальних художніх закладах.
1877 року за визначні успіхи в малярстві Порфирій Мартинович отримав велику срібну медаль Петербурзької академії мистецтв.
Навчаючись у Петербурзі Порфирій Мартинович брав активну участь у житті української громади міста, як художник-оформлювач і бандурист, підтримує культурні заходи земляків. Серед яких, зокрема, засновані Миколою Лисенком «Слов’янські етнографічні концерти», де Порфирій Мартинович демонстрував серію своїх ілюстрацій до народних дум, а також виступав поводарем відомого українського кобзаря Остапа Вересая.
Паралельно з мистецькою діяльністю Порфирій Мартинович поглиблено займався збором етнографічного та фольклорного матеріалу Лівобережної України, зокрема Харківщини і Полтавщини.
У 1870-х роках Порфирій Мартинович захворів тяжкою нервовою хворобою, яка змусила художника залишити навчання в Петербурзькій Академії мистецтв, а згодом й повністю відійти від активної художньої практики. Проте перервана кар’єра художника не вплинула на діяльність Порфирія Мартиновича у галузі дослідження і збереження традиційної народної культури.
Здійснені ним польові дослідження одразу викликали захоплення і високу оцінку наукового світу, сприяли його становленню як визначного фольклориста й дослідника традиційної культури. З кінця 1870-х років і до початку 1930-х років ім’я Порфирія Мартиновича стає одним із найбільш авторитетних і найвідоміших українських фольклористів, чиє ім’я цитується практично кожним профільним вітчизняному дослідження того часу.
Як дослідник народної творчості Порфирій Мартинович створив свій особливий т.зв. «емпатичний» метод збору й опрацювання фольклорного матеріалу, а також запропонував авторську методику лабораторного відтворення і природної реконструкції традиційної культурної спадщини у сучасну пору.
Записи Порфирія Мартиновича 1873-1933 рр. на сьогодні лишаються першоджерелами для багатьох дослідників традиційної культури світу й складають важливу частину рукописного фонду Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. Максима Рильського НАН України, де вони нині зберігаються.
1922 р. Порфирій Мартинович зініціював і став одним із організаторів Красноградського краєзнавчого музею, для якого передав свою народознавчу колекцію і частину своїх художніх робіт, а також працював науковим співробітником музею.
В 1930 році Харківський державний музей українського мистецтва (нині Харківський художній музей) організував виставку художніх робіт Порфирія Мартиновича. Ця виставка стала визначною культурною подією тодішнього культурного життя – адже на ній вперше експонувалося понад 150 робіт художника. Після закриття експозиції художник більшість своїх робіт подарував Харківському художньому музею.
15 грудня 1933 року Порфирія Мартиновича не стало.
Художня спадщина Порфирія Денисовича Мартиновича нині зберігається в Національному художньому музеї (Київ), художніх музеях Харкова, Сум, Дніпропетровська.
Могила Порфирія Мартиновича у Краснограді часто відвідується шанувальниками традиційної культури, митцями, музикантами, сучасними подвижниками автентичного виконавства на кобзарських інструментах.

На пошану Порфирія Мартиновича у Харкові і Києві відбуваються щорічні концерти традиційного музикування, які збирають виконавців на автентичних музичних інструментах з України та інших країн світу.

15 квітня (м. Харків):
12-00 - урочисте відкриття меморіальної дошки Порфирію Мартиновичу на будівлі Харківського індустріально-педагогічного технікуму, пр. Московський, 24.
14-00-16-00 - круглий стіл «Порфирій Мартинович і сучасність» (Харківський художній музей, вул. Раднаркомівська, 11);
17-00 - концерт української старосвітської музики за участі виконавців на автентичних кобзарських інструментах (кобза, ліра, бандура) з Києва, Львова, Харкова (актова зала Харківського обласного центру народної творчості, вул. Пушкінська, 64).

16 квітня (м. Красноград Харківської обл.):
12-00 - концерт-зустріч із митцями, виконавцями на традиційних кобзарських інструментах (конференц-зала Красноградського краєзнавчого музею, м. Красноград Харківської обл., вул. Жовтнева, 55);
14-30 – урочисте покладання квітів до могили П.Д. Мартиновича (Красноградський міський цвинтар, вул. Полтавська)
ВХІД НА ВСІ ЗАХОДИ ВІЛЬНИЙ