Недільна балачка: повзуча окупація з неба

У Харкові остання атака дронів тривала понад 5 годин, 22 влучання, будинки, машини, вулиці.

В області, по всій лінії кордону вже понад рік збільшується зона ураження, але ці ХОВА раз за разом оголошує про нові евакуації, за якими тисячі доль, траса з Харкова на Суми несе колосальний ризик, на Сумщині також постійні прильоти.

Втрати без втрат на мапі

Таким чином, Україна втрачає колосальні території, хоча на них де-факто немає ворога, щонайменше на землі. 

Нові технології змінили війну. Не завжди потрібно заходити танками та чоботами солдат, щоб змусити місцевих жителів покинути свої домівки. Але все це не відображається на мапах. На мапах територія від Шостки до Куп'янська - українська. Територія Краматорська-Слав'янська - українська. Територія біля Запоріжжя - українська. Харків - український. Й це так, й по суті, і по контролю військ. Але в цей же час, це не зовсім так. Адже більш-менш безпечне життя на цих територій не можливо, деінде, взагалі життя неможливо. Хоча фронт наче далеко - кордон близько. 

Але при цьому питання небезпеки життя в Україні в прикордонні не звучить так часто медійно, як історію про відсутність бензину в Криму чи про атаки на НПЗ рф.  І мені дуже не подобається що наш Головнокомандувач здається загрався в солдатики.

Вище керівництво концентрується в постах на ураженнях всередині рф, в той час як в Україні ворог успішно будує буферну зону. Про інше в постах Президента - констатація факту, подяка місцевим службам за оперативність, переведення відповідальності за захист, сітки та евакуацію на місцеві громади. Але це ж не вирішує ситуацію глобального захисту територій.

Безумовно, важливо, що далекобійні дрони нищать військову інфраструктуру країни-агресора, це питання стратегії, але не шляхом втрати життів та домівок людей, не шляхом утримання фронту та кордону силами оборонців, які вже п'ять років у війську і по сотні днів на "нулі" не людських умовах.

Чи є безпека України кінцевою ціллю війни?

Й я не про перемир'я за будь-яку ціну, я розумію що це привід створити для путіна новий потужний кулак, яким знову ударять по Харкову, я про

• відповідальність перед військом та відповідальність за мобілізацію, створення обов'язкової некорумпованої системи;
• це про пріоритетність захисту територій замість хизування тим що фламінго все ж такі літають,
• про концепт створення буферної зони не на території України, а на території рф, з демілітаризацією прилеглих областей.

І поки немає сталого мирного процесу, військова робота для цього, а це завдання дипломатії довести законність цього захисту.

Можливо, комусь бензинова криза вже майорить перемогою, але для мене  Перемога в тому, що українці зможуть досить безпечно жити в своїх домівках, хай з ворогом біля кордону, як в в Ізраїлі, але з побудованою чіткою системою захисту. А переселенці зможуть повернутися додому, або відбудувати дім на територіях, хто наразі панують фпв. 

А перемогти путіна можна не лише переставляючи солдатиків в окопах з того та іншого боку, є дипломатія не лише явна, а й таємна, і табакерки все ж таки існують ще.