Недільна балачка: Розвідка без публічних героїв

Призначення Кирила Буданова на посаду голови Офісу Президента стало одним із найбільш неочікуваних кадрових рішень останнього часу.

До цього моменту Буданов сприймався насамперед як керівник воєнної розвідки, публічний представник силового блоку та одна з найбільш упізнаваних фігур у системі національної безпеки. Перехід такої людини на суто політико-адміністративну посаду означає не просто зміну персоналій — це сигнал про трансформацію всієї логіки управління.

Офіс Президента традиційно був центром політичного менеджменту, де ключову роль відігравали не силові компетенції, а неформальні домовленості, контроль над парламентом, урядом і регіональними елітами. У цьому сенсі Буданов — фігура нетипова. Він не є класичним політичним функціонером, не має партійного бекграунду і, що принципово важливо, не асоціюється з корупційними скандалами чи бізнес-інтересами. Саме ця репутаційна «чистота» вигідно відрізняє його від попереднього керівництва ОП та дозволяє Володимиру Зеленському демонструвати оновлення влади без зміни курсу.

Зовнішня політика

Буданов також сприймається як сильний перемовник. Його багаторічна робота з міжнародними партнерами у сфері безпеки, участь у закритих консультаціях і кризових переговорах сформували імідж людини, яка працює з фактами, а не з політичними деклараціями. У контексті зовнішньої політики це може означати посилення прагматичного підходу — менше публічних жестів, більше холодного розрахунку. Для Зеленського це шанс зміцнити власні позиції на міжнародній арені, показавши, що ключові рішення ухвалюються людьми з реальним досвідом війни.

Розвідка без публічних героїв

Водночас призначення Буданова має і внутрішньополітичний вимір. До цього він розглядався як потенційна самостійна політична фігура з високим рівнем суспільної довіри. Перехід до Офісу Президента фактично вбудовує його у президентську вертикаль і знімає питання можливого політичного конкурентства в майбутньому. Це класичний крок з консолідації влади в умовах затяжної війни.

На тлі цього рішення логічно виглядають і інші кадрові зсуви, зокрема усунення Василя Малюка. Зміна керівників у силовому блоці зменшує публічну автономність спецслужб і робить їх менш персоналізованими. Для влади це означає більший контроль, але водночас виникає питання: чи не втратить система ту саму впізнаваність і ефективність, яка була важливою складовою суспільної мобілізації.

Головне питання залишається відкритим: чи підуть ці перестановки в плюс реальній обороноздатності України, чи вони насамперед вирішують політичні завдання Банкової. Війна не залишає простору для символічних рішень. Якщо нова конфігурація влади не дасть швидкого управлінського ефекту, суспільство це відчує дуже швидко. Але якщо ставка на силову логіку управління спрацює, призначення Буданова може стати одним із ключових рішень цієї каденції.