Російський кат отримав довічне: що саме він сказав на суді

Підсудний росіянин Сергій Тужилов (позивний «Алтай») власноруч катував та розстрілював українських військовополонених під Вовчанськом.

Сергій Тужилов — обіймав посаду командира гранатометного відділення мотострілецької роти 82-го мотострілецького полку 69-ї мотострілецької дивізії зс рф та брав участь у повторному вторгненні на територію Харківської області. Разом з іншими російськими військовими він зайняв територію Вовчанського агрегатного заводу, де розстрілював та катував військовополонених. Ці обставини справи стали відомі під час судового розгляду. 

Перший доведений воєнний злочин

У червні 2024 року беззбройний український військовослужбовець — гранатометник, втративши орієнтацію в зоні бойових дій, потрапив на позиції російських військ на території Вовчанського агрегатного заводу. Через відсутність зброї та переважаючі сили противника він був змушений здатися в полон, розповіли слідчі прокуратури. Після допиту, який проводив «Алтай» разом з іншими військовими, зібрану інформацію передали командуванню. Згодом надійшов наказ про вбивство полоненого. 

Саме «Алтай» запропонував іншому російському військовому з позивним «Кот» роль виконавця, детально його інструктував та обрав місце для розстрілу — контрольно-пропускний пункт на території заводу, зазначила сторона обвинувачення.

Полоненого було розстріляно пострілом у голову з автомата, тоді як Сергій Тужилов перебував зовні будівлі та контролював обстановку.

Повторні розстріли

На початку липня 2024 року у Вовчанську ще двоє українських військових потрапили в полон. Їх доставили на територію заводу та прив’язали до стовпів. Після допиту «Алтай» передав отриману інформацію командиру, який віддав наказ про вбивство зі словами:

«Отправьте их к Бандере»

Цього разу Тужилов особисто взяв участь у злочині, попередньо узгодивши з «Котом» план розстрілу. Кожен із них убив по одному полоненому, здійснивши постріли у потилицю.

Саме Тужилов, зазначили в СБУ, обирав місця для вбивства ще двох полонених та охороняв «периметр» під час розстрілів. Перед цим рашисти прив’язували потерпілих до стовпів і катували.

Потім бойовики по рації доповідали своєму командуванню про наслідки тортур і погоджували розстріли.

Полон

Найчастіше спецслужби України та слідчі органи документують воєнні злочини, встановлюють причетних до катувань та злочинів та висувають обвинувачення без затримання московських катів та вбивць. Ті встигають відійти в тил або сховатися на території рф. Але цього злочинця вдалося взяти в полон підчас стрімкого наступу.  

24 вересня 2024 року спецпідрозділи ГУР МО України під час звільнення території Вовчанського агрегатного заводу взяли в полон російських військових, серед яких був і «Алтай». Їх доставили до одного з прифронтових населених пунктів Харківської області, де прокурори одразу провели допити для фіксації всіх обставин злочинів та збирання доказів.

Було з'ясовано й особу підозрюваного. Виявилося, що йдеться про 36-річного громадянина рф Сергія Тужилова (позивний «Алтай») – стрільця-штурмовика 69-ї мотострілецької дивізії Ленінградського військового округу країни-агресора. До мобілізації він двічі відбував ув’язнення в російських тюрмах за наркозлочини та розбій.

Суд

Суд над російським катом тривав пів року. З дотриманням всіх процесуальних норм та наданні адвоката підозрюваному. На відміну від судилищ в рф над українськими полоненими, в Україні подібні судові процеси здійснюються відповідно до закону. З часом вони повинні стати базою для загального обвинувачення рф в масових воєнних злочинах проти України.  

Я як прокурор, який супроводжував цю справу і бачив реакцію суспільства на всіх етапах кримінального провадження, розумію, якого покарання прагнуть стомлені війною та шоковані жорстокістю окупантів українці. Але такого покарання Кримінальний кодекс не передбачає — і саме цим ми відрізняємося від ворога, залишаючись вірними європейським цінностям, у центрі яких є право на життя. Прокуратура говорила не емоціями, а доказами, однак за кожним із них — людське життя, обірване не в бою, а в полоні. Зламані долі матерів, дружин і дітей… Саме тому ми не могли допустити, щоб покарання було меншим за довічне позбавлення волі,  — зазначив прокурор Микита Дальока.

13 січня 2026 року Холодногірський районний суд міста Харкова ухвалив вирок: Сергія Тужилова визнано винним за такими статтями Кримінального кодексу України:

• ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 438 (пособництво у жорстокому поводженні з військовополоненим, поєднане з умисним вбивством);
• ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 438 (воєнні злочини, поєднані з умисним вбивством за попередньою змовою групою осіб).

Сам обвинувачений за час суду так й не зрозумів, чому його дії вважаються воєнним злочином.

Прошу прощения  у родных погибших, но я человек военный, выполнял приказ,— під час слідства та судового розгляду повторював обвинувачений.

Розстріл військовополонених вважається серйозним воєнним злочином через грубе порушення фундаментальних норм міжнародного права, які гарантують захист особам, що припинили участь у бойових діях. Не говорячи про катування. Це порушення Женевських конвенцій, Римського статуту та самих принципів ведення війни. Як й інші воєнні злочини він не має строку давності, та як й інші воєнні злочини всі ці злочинні повинні бути зафіксовані належним чином, щоби з часом всі злочинці, й ті хто здійснював, й хто віддавав накази були покарані, а Україна могла вимагати справедливих рішень та сатисфакції.