Сенс колядок: як українці зустрічали Різдво

Колядки — це давні календарно-обрядові пісні, що виникли в язичницькі часи як величання зимового сонцестояння та божества сонця Коляди. Із прийняттям християнства вони трансформувалися, переплітаючи дохристиянські мотиви з біблійними сюжетами про народження Ісуса Христа, зберігаючи традиції величання господарів та побажання добробуту. 

Про історію колядок в етері радіо Holos.fm розповів архиєпископ, науковець, письменник Ігор Ісіченко.

Треба сказати, що в нашій слобожанській традиції колядувати починали в сам день Різдва. А от на Дніпрянській Україні, на Полтавщині, навіть і особливо в Галичині та Закарпатті, там саме із Різдвяної Всенощної починалося колядування.

Піст закінчується, і починаються гуляння: можна ходити в гості, і саме тоді починається період колядування. Звичайно, родина зазвичай і в цей день збирається після літургії вдома, а потім починає вирушати до тих, хто є найближчий і дорогий. Дуже добре сформувалася ця традиція в давнину, коли ці відвідини були пов’язані з колядками, які є формою різдвяного вітання.

Сам народний жанр колядки, звичайно, набагато давніший, ніж запровадження християнства в Україні. Але, входячи в наш побут, церква дуже бережно приймала традиції, які вже існували. Вона прийняла й цю традицію не відразу. Ще в XVII столітті церковні автори ставилися до колядування критично.

Проте в XVIII столітті відбувається зміна. Саме тоді, здається, народжуються й вертепні тексти: перші з них датуються кінцем XVII — початком XVIII століття. Де саме вони виникли, важко сказати, але вже в XVII столітті на основі різдвяної містерії починає формуватися сам феномен вертепу.

Тоді ж через вертеп і через посередництво церковних богослужінь у побут входять різдвяні співи. Ці співи, по суті, не такі вже й давні — вони походять із XVII–XVIII століть. «Бог Предвічний народився», «Небо і земля нині торжествують», «Нова радість стала» — це пісні літературного походження, які виникли в той період і почали витісняти давні, ще дохристиянські колядки, що існували раніше.

У XX столітті саме вони складають основу репертуару дорослих коляд — тих, що є не лише вітаннями, а й формою глибокого осмислення феномену Різдва мовою народної традиції та культури. Звернімо увагу, наприклад, на слова «Небо і земля нині торжествують». «Предвічний народився» — тобто Той, хто існував перед віками, перед самим часом, народився в конкретний історичний момент.

Ці парадокси, поєднання на перший погляд непоєднуваного, стимулюють наші думки й переживання, допомагають осмислити цей феномен і відчути присутність Бога не як далеку історичну подію, а як постійну реальність, у якій ми живемо. У цьому й полягає сенс колядування та різдвяних свят.

Зрозуміло, що вони тривають довго. Святки — це період у 12 днів, аж до навечір’я Богоявлення. Другий і третій день Різдва також є повноцінними святковими днями, коли заборонялося працювати вдома. Про саме Різдво й годі говорити.

Нагадаємо, символи Різдва. Кутя на Святвечір: історія та значення