Вихователька Сніжана Олексієнко: "Найголовніше — навчити дітей спілкуватися з людьми"

Дві представниці дитсадків Харкова увійшли цього року  до списку 25 фіналістів національної премії Global Teacher Prize-2025 у номінації "Дошкілля".

Переможицями стали Сніжана Олексієнко та Ольга Прохорченко. Номінація "Дошкілля" існує вже третій рік поспіль у межах цієї премії. Її мета — відзначити найталановитіших вихователів країни, які поєднують професійну майстерність з глибоким розумінням потреб кожної дитини. 

057 поспілкувався із вихователькою дитсадку №30 Сніжаною Олексієнко, яка вже 19 років працює із дітьми. 

"Коли, як не зараз"

Скажіть, будь ласка, як Ви подавались на національну премію Global Teacher Prize?

У соціальних мережах я бачила, що є така національна премія, що вихователі, педагоги заповнюють свої анкети, щоб взяти участь у цій премії. І одного разу я йшла нашим прекрасним, чудовим містом, дивилась, як у нас все гарно, квітне. І тут, як завжди, почався обстріл. І я думаю: «Коли, як не зараз?». Ту хвилину ти живеш — у тебе все є, а через хвилину може вже нічого не бути. Треба пробувати себе показувати, як ми працюємо. І ми заповнили анкету та відправили на національну премію.

Коли я дізналася, що стала однією з переможниць, спершу не повірила. Думала, такого не може бути. А потім — наплив радості, піднесення, захват.

Чому ви обрали таку складну професію?

Сестра моя була набагато за мене старша — на 16 років. Тому в нас з нею було мало спільних інтересів. І був, і є один менший брат у мене. Мені було цікаво, я із племінниками своїми завжди гралася. І з братом, і з сусідськими дітьми ми завжди гралися.

Це завжди цікаво працювати з дітьми. З дитинства в мене була така мрія. Мені завжди подобалося з меншими дітьми організовувати якісь ігри для них, доглядати за ними. Для мене це не складно, для мене це цікаво. 

"Секрет роботи з дітьми найпростіший"

Що вас надихає у вашій роботі з дітьми, як Ви працюєте у прифронтовому місті?

Працювати, звичайно, дуже складно. Дистанційне навчання, відсутність живого спілкування з дітьми та батьками, постійні обстріли. У нас в закладі є укриття. І помітно, що діти зараз відрізняються — вони не вміють спілкуватися одне з одним, мають страхи. На відкритому просторі їм страшно, а в укритті чи метро — навпаки, комфортно.

Але ми все одно продовжуємо працювати, пропонувати щось цікаве, щоб зацікавити батьків і дітей. Для мене найголовніше, щоб у дітей було щасливе дитинство. Коли я йду в місто й зустрічаю своїх колишніх вихованців, вони кажуть: «Сніжана Анатоліївна, ми вас раді бачити, ми все пам’ятаємо про садочок». Це найголовніше — дати дітям щасливе дитинство, яке вони пам’ятатимуть усе життя.

Я знімаю короткі відеозаняття, де подається інформація для дітей, дидактична гра чи художня діяльність. Потім пропоную батькам показати це дітям і виконати завдання разом. Також я працюю в метро на локації «Дитячий простір», де приходять батьки з дітьми. Ми там проводимо різні заняття, розваги. І навіть у таких складних умовах уже видно прогрес у дітей.

Секрет роботи з дітьми найпростіший — з ними завжди треба гратися. Це найкращий спосіб зацікавити дитину, привернути її увагу, і під час гри навчити потрібного.

Про волонтерство з дітьми

Ми займаємося волонтерством. Допомагаємо захисникам, співпрацюємо з освітянами району. Я особисто виготовляю мотанки — вже зробила близько трьох тисяч. Вони поїхали і на передову, і в шпиталі, і дітям на звільнені території. Також ми з колегами проводимо заходи — наприклад, майстер-клас із виготовлення різдвяного павука, який увійшов до Книги рекордів.

У цьому році плануємо провести великий майстер-клас зі створення слобожанських різдвяних пряників — розписаних у формі карти України. Ми виховуємо дітей у національно-патріотичному дусі.

Ми активно беремо участь у конкурсах, виставках, маємо досвід і відкриті до співпраці. Ми долучаємо дітей до волонтерства — розповідаємо, що це таке, робимо разом поробки, відкритки для військових, проводимо акції «Допоможи захисникам». У нас навіть є стенд «Інвестиція в майбутнє», де розміщуємо фото наших волонтерів і батьків, щоб усі бачили нашу спільну роботу.

"Треба любити все"

Що Вас надихає на роботу у таких складних умовах?

Треба любити все — від свого будинку, вулиці, садочка до міста і Батьківщини. Найбільше надихає, коли колишні вихованці й батьки дякують, пишуть, телефонують. Кажуть, що завдяки нашій роботі дітям легко адаптуватися за кордоном, вони комунікабельні, упевнені в собі.

Про мрію та найголовніше у вихованні дітей

Вчитель із Харкова Руслан Шаламов отримав мільйонну премію на цьому конкурсі. На що б Ви спрямували, якби отримали свій приз? 

Моя мрія — обладнати групу для дітей з особливими освітніми потребами: зробити пандус, поручні, облаштувати туалет, закупити ігри та матеріали. Також удосконалити укриття, щоб діти могли безпечно спускатися й почувалися рівними серед інших.

Ваші поради батькам, які зараз живуть у Харкові та виховують тут дітей під обстрілами, постійними воєнними загрозами? 

Батькам я порадила б не залишатися наодинці зі своїми труднощами, звертатися до вихователів — ми завжди допоможемо, підтримаємо, дамо пораду. 

Що найголовніше у вихованні дітей?

Найголовніше — навчити дітей спілкуватися з людьми, вміти обслуговувати себе, приймати рішення, відстоювати свою точку зору. Знання — це добре, але комунікація й упевненість — важливіші.

Нагадаємо, вчитель з Харкова отримав мільйонну премію