Недільна балачка: між фронтом та цивільними прірва все більше

Минулого тижня Харковом пронісся скандал, пов'язаний з бригадою "Хартія" та міською радою. Мова йшла про те, що начебто працівники комунальних установ замалювали графіті на честь бригади, які повинні були змусити людей більше донатити на "Хартію" і робити саму службу в підрозділі більш привабливою.

Протистояння всередині бульбашки та поза нею

Скандал був дуже помітний в медіаполі і в окремих фейсбучних колах. І, можливо, це дало комусь таке враження, що він дійсно був потужний. Жах цієї історії навіть не в тому, що досить поважні структури, такі як міська рада, від якої залежить ситуація в місті, і "Хартія", яка це місто де-факто захищає разом з іншими підрозділами зійшлися в конфронтації. А в тому, що для багатьох ця історія не цікава. Хтось донатить як може, особливо якщо це родини військових, й весь родинний бюджет йде на війну, а хтось виживає як може, й на них графіті й банери не вплинуть, а вот перерозподіл міського бюджету та введення оплати за проїзд так.

Якщо вийти за бульбашку фейсбука, історія не така гучна тим самим вона показала дуже велику проблему і дуже велике розпорошення суспільства, прірву між цивільними та військовими та родинами військових, найближчим їх колом.

Й питання не в "ватності" як дехто відразу став активно закидувати Харкову як ХМР та харків'янам.

Ідеологія, політика та "хто в домі господар"

Усю цю історію можна розділити на декілька частин. Перша, яка стосується банерів і графіці, і фактично ідеології, через яку почали закидати щодо "ватності". Я думаю, що у керівництва бригади та у керівництва міської влади при бажанні не було б проблем домовитися про наявність банерів. Тому, скоріш за все, ця історія чи то про непорозуміння, чи про політичне змагання показати, хто у місті господар. Не то, не інше, не є добре, але це якраз не про вату, а про неякісну комунікацію.

І дійсно, можливо, у Харкові потрібно більше банерів, які присвячені військовим, хоча вони є. Про більшість банерів говорилося і під час інсталяції на 8 березня. Але я чомусь впевнена, якщо офіційно і публічно до міськради звернуться з проханням розмістити банери, вони будуть розміщені. Але відразу, по-друге, історія відразу переросла в те, чи достатньо допомагає міська рада військовим.

Про допомогу та гаманці

І тут також ця історія частково політична, тому що допомоги достатньо не буває ніколи. Є ті, хто стоїть на позицї "все для фронту". І я також вважаю, що наразі все повинно бути налаштоване на допомогу фронту і на фінансування безпекових питань. Але якщо в перші місяці війни чимало людей донатили все щоб перемогти, наразі пристосовуються та пристосовують сімейні бюджети на життя під час невизначено довгої війни. 

Наразі за офіційними даними Харківщина, не міська рада, а Харківщина загалом дійсно лише на 10-му місці щодо допомоги ЗСУ. Але при цьому ми не можемо і не бачимо всю картину, скільки міська рада допомагає тим чи іншим бригадам і кому саме вона допомагає. І, можливо, всю цю картину не потрібно бачити знову ж таки через безпекові питання.

Але ми бачимо, що коли не вистачило грошей на томограф, саме міські депутати надали ці гроші, поки в області пропонували ветеранам йти і шукати лікування в цивільних закладах. І ми бачимо достатньо багато програм ветеранських як в області, так і в місті, які працюють на підтримку родин військових, родин ветеранів, родин загиблих і зниклих безвісті.

Але частина грошей все ж таки залишається в місті, і, можливо, хтось хотів би бачити, щоб ці гроші були також перераховуватись на армію.

Але, по-перше, ми повинні пам'ятати, що частину грошей, яку місцеві ради повинні були б перераховувати на фронт, їх забрала держава саме для тих самих цілій – це збір ПДФО. По-друге, окрім фронту є захищені статті, є необхідність підтримувати і утримувати це місто з комунальних потреб. Це також питання безпеки й життєздатності міста. Тому що, якщо Харків не буде придатним для життя, це буде територія, в якій не будуть мешкати люди, і, фактично, це буде  означати перемогу росії.

Можливо, і саме тут дуже велике питання, що є життедіяльность, що є піар. І багато хто говорить, що квіти, безоплатний транспорт, поточені ремонти – вони не є потрібними наразі. Але виключно за вартість квітів росію не перемогти.

Хоча дійсно, можливо, частину витрат можна було б залишити на після перемоги. Але, щодо іншого, дуже багато грошей, значно більше, ніж в інших регіонах, дійсно йде на утримання міста та до приведення його до ладу. І річ у тому, що дуже багато харків'ян вважають це за потрібним.

І коли вони чують, що зробімо платний транспорт, люди говорять, якщо у вас є гроші платити за цей транспорт, ви тоді й донатите ці гроші на армію, а у нас немає за що їхати.

І ще один такий важливий момент, коли містяни, харків'яни бачать, як гроші крадуть на закупівлях для армії, на фортифікаціях, на різних корупційних схемах. То дуже багато людей запитує, чому ми повинні сплачувати, а не держава, яка ці гроші акумулює з наших податків.

Висновку не буде. Вірніше він простий, поки у прифронтовому місті люди бачать крадіжки нагорі, вони не вірять що їх донатити змінять ситуацію. Й місцева влада в цьому питанні тримає ніс по вітру. Просто лякати містян окупацією вже не вийде, потрібно змінювати загальну комунікацію та показати ефективність та прозорість витрат.