Українське кіно: що подивитись, - ДОНБАС

«Донбас» — драматичний фільм режисера та автора сценарію Сергія Лозниці, створений у 2018 році в копродукції Німеччини, України, Франції, Нідерландів і Румунії.

Світова премʼєра стрічки відбулася 9 травня 2018 року на Каннському кінофестивалі, де фільм здобув приз за найкращу режисуру у програмі «Особливий погляд».

У серпні 2018 року фільм став офіційним претендентом від України на премію «Оскар» у категорії «Найкращий фільм іноземною мовою», але не потрапив до короткого списку номінантів. Попри це, «Донбас» посів 14-ту позицію у списку 100 найкращих українських фільмів в історії.

Виробництво

Фільм став переможцем конкурсного відбору Держкіно. Загальний бюджет стрічки склав понад 71 млн грн, з яких 16,7 млн профінансувала Україна. До зйомок також долучився фонд Eurimages. Зйомки проходили на околицях Кривого Рогу у лютому 2018 року.

Прокат

Міжнародна премʼєра відбулася у Каннах, після чого фільм показували в Карлових Варах, Торонто, Єрусалимі, Мельбурні та інших містах. В Австралії вихід стрічки викликав обурення російських дипломатів, які звинуватили Лозницю у русофобії, що, втім, викликало протилежну реакцію глядачів — зацікавленість переглянути фільм.

В Україні фільм уперше представили в липні 2018 року на Одеському кінофестивалі, а згодом в обмеженому прокаті — спочатку у вересні, а потім у жовтні-грудні 2018 року. Цікаво, що українське озвучення було доступне лише протягом одного тижня вересня — дистриб’ютор Arthouse Traffic відмовився включати його в основний прокат.

Сюжет

Фільм "Донбасс" розгортається на тлі війни на сході України, де реальність і абсурд переплітаються в повсякденному житті людей, що живуть у зоні конфлікту. У центрі сюжету – низка персонажів, які намагаються вижити в умовах хаосу, зокрема журналіст, що документує події, та місцеві жителі, які борються з наслідками війни. Кожен з них стикається з викликами, що виникають внаслідок пропаганди, маніпуляцій та соціальної дезінтеграції. Теми ідентичності, морального вибору та людської гідності пронизують історії персонажів, які намагаються знайти сенс у світі, де правда стає відносною. Фільм демонструє, як війна змінює не лише території, а й людські долі, підкреслюючи трагічність і абсурдність сучасного конфлікту.

Стрічка складається з низки епізодів, що відображають життя на окупованому Донбасі. Історії базуються на реальних подіях, відеоматеріалах із соцмереж і свідченнях очевидців. Один із ключових епізодів — зустріч журналіста з «ополченцями», які насправді є кадровими військовими РФ, — був відтворений за участі документаліста Олександра Течинського, який зіграв у фільмі самого себе. Інші сцени — самосуд над українським військовим, весілля бойовиків тощо — подані в стилі гротеску й чорної сатири.

Скандали

У фільмі брали участь російські актори, що порушили суверенітет України незаконно відвідавши окупований Росією Крим. Зокрема з червня 2018 року Державна прикордонна служба Україна заборонила на три роки в'їзд в Україну російському акторові Борису Каморзіну, який знімався в „Донбасі“.

Відмова додати українське озвучення

Правовласник в Україні компанія Артхаус-трафік надав доступ до легального перегляду фільму у лютому 2019 року на VOD-платформі Sweet.TV та у березні 2020 року на VOD-платформі Oll.TV. Згодом з'ясувалося, що виробники фільму свідомо відмовили глядачам у можливості переглянути фільм з українським багатоголосим озвученням, не додавши його до релізу ні на VOD-платформі Sweet.TV ні на VOD-платформі Oll.TV. Це викликало неабияке невдоволення в українських кіноманів через відмову їм у праві на перегляд фільму українською й згодом навіть з'явилася онлайн-петиція на сайті change.org з вимогою додати аудіодоріжку з вже наявним україномовним багатоголосим озвученням.

Критика

Оглядач сайту mrpl.city Іван Синєпалов розташував стрічку на 2 місці у переліку найкращих фільмів, що вийшли в український прокат у 2018 році. На його думку,

«фільм смішний — до абсурду. Жорстокий — до скреготу зубів. І правдивий — від першої до останньої хвилини»

Ярослав Підгора-Звяздовський, "Детектор-медіа", 2018 рік писав: 

Окреслена територія... нагадує пекло – настільки перекручена мораль, настільки жорстко поводяться люди й так потворно вони виглядають, мов списані з картин Ієроніма Босха. Але, за Лозницею, вигляд персонажів не є естетичною нормою, не є естетикою потворного в сенсі Умберто Еко, – це фізіологічний наслідок багаторічної аморальності, чи, точніше, як сказав режисер на сесії Q&A після фільму, «моральності аморального». Бо мова про територію, де в 30-х роках було вирізано майже все інтелектуальне й духовне начало, – письменників, поетів, драматургів, художників, режисерів, науковців, медиків, священників – а перед цим випалено голодомором майже все україномовне населення й замість нього привезено з Росії новий люд. Кабальні умови, важкий труд і цілковита відсутність культурних інституцій у регіоні під фінал Радянського Союзу завершила унікальний експеримент над людяністю. І його результат – гуманітарна й гуманістична катастрофа Донбасу, наслідок доведення людей до скотського становища. І тепер важливо зрозуміти, питається Лозниця, – що ж із цим робити?

А ось провідний кінокритик The Guardian Пітер Бредшоу зазначив, що фільм Лозниці сповнений "насильства та орвеллівської утопії, що керує східною Україною".

"Надзвичайно плідний Лозниця створив химерний калейдоскоп дивних сцен та кошмарних епізодів. Тут є жах, насильство, бюрократія та орвеллівське поширення фейкових новин й вічна істерія війни для виховання патріотизму. Це світ Новороссії, відданої своїй батьківщині", - зазначає автор.

Нагадаємо, українське кіно: що подивитись, - ПРИПУТНІ.