Ускладнення після імплантації зубів

Дентальна імплантація – це сучасний метод відновлення втрачених зубів шляхом встановлення штучного титанового кореня (імплантату) в кістку щелепи, на який фіксується зубна коронка або іншої ортопедичної конструкції. Цей метод має високі показники успішності: успішність процедури становить 95–98% протягом десяти років.

Втім, як і будь-яке хірургічне втручання, імплантація зубів іноді супроводжується ускладненнями. Вони можуть бути як незначними і тимчасовими, так і серйозними – аж до потреби додаткового лікування або видалення зубного імпланту — розповідає стоматолог-імплантолог Максим Валерійович Макаренко.

Хірургічні ускладнення

Ранні післяопераційні ускладнення виникають невдовзі після встановлення імплантату. Помірний біль, набряк і незначна кровоточивість у перші дні – нормальні явища, проте надмірні або тривалі симптоми можуть вказувати на ускладнення. До типових ранніх проблем належать:

• Кровотечі та інфекції. У перші дні після операції можливі надмірна кровоточивість (гематома) або інфікування післяопераційної рани. Значна кровотеча трапляється рідко (менше 5% випадків) і зазвичай зупиняється звичайними методами. Інфекційні ускладнення (набряк, нагноєння рани) виникають приблизно у 1–3% пацієнтів і лікуються консервативно – антибіотиками, антисептиками, а при необхідності – хірургічною обробкою рани.
• Пошкодження нервів. Під час імплантації в нижній щелепі існує ризик травмувати нижньоальвеолярний нерв, що може спричинити оніміння чи поколювання нижньої губи та підборіддя. Таке ускладнення трапляється рідко (менше 1% випадків). Ретельна 3D-діагностика і точне планування імплантації допомагають уникнути ушкодження нерва.
• Відсутність приживлення імплантату. Іноді імплантат не приживається до кістки (невдача остеоінтеграції) у перші місяці після встановлення. Таке трапляється приблизно у 1–5% випадків. У такому разі імплантат видаляють і після загоєння кістки встановлюють повторно.

Біологічні (запальні) ускладнення

Через місяці або роки після успішного приживлення імплантату можуть виникати запальні захворювання навколо нього, найчастіше внаслідок дії бактерій при недостатній гігієні. Ці стани подібні до захворювань пародонта зубів і поділяються на дві стадії:

• Періімплантний мукозит. Оборотне запалення лише слизової оболонки (ясен) навколо імплантату без ураження кістки. Проявляється почервонінням, набряком та кровоточивістю ясен біля імплантату. Це досить поширене явище – діагностується у близько половини пацієнтів з імплантатами. Мукозит не призводить до втрати імпланту і зазвичай виліковується професійним чищенням та поліпшенням гігієни.
• Періімплантит. Більш глибоке ураження: запалення ясен переходить на кістку навколо імплантату, викликаючи руйнування кісткової тканини. Це призводить до утворення патологічних кишень і поступового розхитування імплантату. Без своєчасного лікування періімплантит призводить до втрати імплантату. Лікування цього захворювання складне і часто потребує хірургічного втручання для очищення імплантату та відновлення втраченого об’єму кістки.

Протетичні та технічні ускладнення

Ці ускладнення пов’язані з несправностями конструкцій імплантату або протеза. Міцність сучасних матеріалів (титан, цирконій) дуже висока, однак надмірне жувальне навантаження чи технічні похибки можуть призвести до поломок. За клінічними спостереженнями, такі технічні проблеми трапляються доволі часто. Прикладами є:

• Послаблення фіксації протеза. Фіксувальний гвинт абатменту інколи послаблюється і розкручується, через що коронка на імпланті хитається або випадає. Подібно, з часом може статися розцементування мостоподібного протеза на імплантатах, що призводить до його рухомості. Такі несправності не пошкоджують імплантат і легко усуваються: лікар заново фіксує конструкцію (затягує гвинт або приклеює коронку).
• Поломка протеза чи імплантату. Коронка (зазвичай керамічна) на імпланті може тріснути або відколотися при надмірному навантаженні (при бруксизмі). Зрідка ламаються і компоненти імплантації – абатмент чи навіть сам титановий гвинт (ймовірність перелому імплантату менше 1%). У разі поломки протезних частин їх замінюють на нові. Якщо трапляється перелом імплантату, його залишки видаляють і після загоєння встановлюють новий імплантат.

Частота ускладнень та фактори ризику

За різними дослідженнями, загалом близько 10–30% пацієнтів зазнають ускладнень протягом 5–10 років після імплантації. Наприклад, у дослідженні Університету Гетеборга (Швеція, 2021) 42% пацієнтів мали хоча б одне ускладнення за 9 років, найчастіше траплялися технічні проблеми, а запальні ускладнення (периімплантит) були на другому місці.

Фактори ризику: Найвищий ризик ускладнень мають курці, пацієнти з незадовільною гігієною рота чи історією пародонтиту, хворі на неконтрольований діабет, а також пацієнти з недостатнім об’ємом кістки чи надмірним жувальним навантаженням (бруксизм). Усунення цих чинників (відмова від паління, професійна чистка, ретельне планування імплантації) допомагає мінімізувати ризик.

Профілактика та контроль

Більшість ускладнень можна попередити або звести до мінімуму завдяки правильному підходу до лікування. Перед імплантацією стоматолог проводить ретельне обстеження (у тому числі 3D-рентген) для оцінки стану кістки і планування позиції імплантатів з урахуванням анатомічних структур. Під час операції дотримуються правил стерильності й технічних протоколів.

Після хірургічного етапу пацієнту важливо підтримувати належну гігієну рота, виконувати рекомендації лікаря та регулярно (двічі на рік) проходити профілактичні огляди. Це дозволяє вчасно виявити і усунути початкові ознаки запалень чи технічних проблем. Відмова від паління і контроль хронічних захворювань також суттєво підвищують шанси на успішну і довготривалу службу імплантатів без ускладнень.