Перейменування у Харкові: вулиця Марії Заньковецької

У 2024 році вулицю Мотрониньску на Салтівці у Харкові перейменували на честь актриси Марії Заньковецької.

Зв’язок Марії Заньковецької з Харковом — одна з яскравих сторінок її творчого шляху: тут вона не лише виступала, а й знаходила однодумців та підтримку серед шанувальників українського слова. 

Перша народна артистка

Марія Костянтинівна Заньковецька (справжнє прізвище — Адасовська) народилася 4 серпня 1854 року в селі Заньки Чернігівської губернії (нині Ніжинський район, Чернігівська область). Походила зі збіднілого дворянського роду. Освіту здобула в Чернігівському пансіоні шляхетних дівчат, а згодом — у приватній драматичній школі в Києві. Вона змалку виявляла схильність до театрального мистецтва, захоплювалась класичною літературою та народною піснею, що пізніше вплинуло на її сценічний стиль.

Дебютувала Заньковецька 1882 року в Єлисаветграді (тепер Кропивницький) у виставі «Наталка Полтавка». Її роль Наталки принесла надзвичайний успіх, і відтоді ім’я Заньковецької стало відомо по всій Україні. Вона швидко здобула славу першої народної актриси, яка щиро і правдиво відображала долю української жінки. Її гра вирізнялася глибоким психологізмом, емоційністю, виразною мовою і живим народним словом.

У листі-привітання з 25-річчям сценічної діяльності Марії Заньковецької Іван Нечуй-Левицький відзначив: «Ви своїм високим талантом, своїм артистизмом додали багато блиску українському театрові і добули до його честь і славу навіть меж людьми, неприхильними до українського письменства й його розвитку».

Протягом творчого життя Заньковецька співпрацювала з найвидатнішими діячами українського театру — Михайлом Старицьким, Марком Кропивницьким, Панасом Саксаганським, Іваном Карпенком-Карим, Миколою Садовським. Її репертуар складався переважно з українських п’єс, зокрема «Наймичка», «Безталанна», «Хазяїн», «Глитай, або ж павук» та інші.

Цікаві факти

• Чоловік Марії Олексій Хлистов сприймав за примху бажання Заньковецьої виступати на сцені. Одного разу в Бендерах актор театру Микола Садовський в компанії офіцерів змусив Хлистова підписати відповідний документ. Той  погодився за вимоги – Марія має грати лише українською мовою в українському театрі, якщо такий колись існуватиме.
• Зворушений грою Заньковецької Марко Кропивницький після однієї з репетицій заплакав, зняв бірюзовий перстень і вдягнув їй на палець зі словами: «Заручаю тебе, Марусю, зі сценою, тепер мені є для кого писати драми».
• Після однієї з вистав захоплені глядачі випрягли з коляски коней і самі довезли актрису до вокзалу. Композитор Петро Чайковський в Одесі виніс їй на сцену лавровий вінок із написом «Безсмертній від смертного».
• 12 січня 1923 року з нагоди сорокаріччя сценічної діяльності, Марії Заньковецькій було присвоєно звання «Народної артистки УСРР». Вона стала першою акторкою, яка отримала це звання. Тоді ж театр «Троїцький Народний Будинок» у місті Києві було перейменовано у театр імені  Марії Заньковецької.

Зв’язок із Харковом

Марія Заньковецька неодноразово виступала у Харкові — місті, яке в кінці XIX – на початку XX століття стало одним із головних осередків української культури. Вперше вона приїхала сюди з гастролями ще у 1880-х роках у складі трупи Михайла Старицького. У Харкові вона грала на сцені одного з перших українських професійних театрів. Публіка міста сприймала її надзвичайно тепло: вистави за її участі збирали повні зали. Крім того, вона брала участь у культурно-громадських подіях міста, зокрема благодійних вечорах, присвячених розвитку українського театру. Її сценічна присутність у Харкові сприяла посиленню україномовної театральної традиції у місті.

Марія Заньковецька померла 4 жовтня 1934 року в Києві.