Не-недільна балачка: не потрібно рашистів кляти, що вони атакують на свята

Сьогодні багато хто акцентував, що рашисти завдали терористичного удару по Харкову у Страсну п’ятницю. Як по Сумах у Вербну неділю. Але через це ці теракти не стають більшими або меншими злочинними, ніж удар по Кривому Рогу та тисячі інших.

Росіяни не є православними християнами. Й не тому, що у їх війську чимало людей, які номінально належать до інших релігій. Вони просто не є християнами по своїй суті. Вони не люди, й не тварини, якісь істоти з дивним набором ДНК. Вони незаконно монополізували православіє, як й назву “Русь”. Попри деяку кількість сподвижників, більшість людей в Московії ніколи не розумілися на християнстві, наслідували секти, та і Великдень і Різдво ніколи не відмічали - я пам'ятаю це, багато де бувала в рф раніше. А рпц то давно є підрозділ гру рф, тут жодної тайни немає. Пам'ятайте це, коли вже завтра підете святити паски в той храм, який ближче. Так, чимало громад упц мп місцеві, й можливо за путіна там не моляться та не агітують, але трагедія цих священників, що і не за Україну їх молитви.

Коли ми акцентуємо на те, що вони атакують у православні свята, ми таким чином просуваємо наратив кремлівської пропаганди про єдине культурне поле. Й підтверджуємо в очах колективного заходу, що ця війна “то є братерські чвари”.

Це складно, сама знаю. Адже це культурне поле, навіть не десятки - кілька сотень років вже як натягувалося як замале дитбудинківське простирадло на Україну.

І де-ін-де натягнулось досить добре. І в храмах мп, і в дворовому репчику, якій досі лунає російською, тому що “какая разница”, а в відвертому не бажанні державників на четвертому році війни розуміти, що культура - то є важлива складова перемоги. А не щось потрібне під час виборів для об'єднання електорату або якась нікому не зрозуміла “своя” тусовка, про яку пишуть на останніх шпальтах. Й яка досі страждає від своєї колоніальної меншовартости.

Ну а як інакше пояснити, що при колосальному вибуху молодих талановитих артистів, темою номер один шоу-бізі є інтерв’ю Потапа Дудю, а державну Шевченківську премію отримує Жанна Кадирова, яка під час російсько-української війни виставлялася в москві. Так, це було до повномасштабного вторгнення, і зараз мисткиня активно волонтерить, але це не вперше поважне журі обирає у переможці тих, хто з погляду колонії має високі досягнення - визнання в метрополії. Так було в 2023 році з Назаренко.Але Шевченківська премія це ж не лише про мистецтво, а про підтримку держави, і дивно що держава не підтримує тих, хто зараз змінює широке культурне поле.

Наші вороги добре розуміють, що в гібридній війні, саме культура, а не “Іскандери” є потужною зброєю. Будь-які мистецькі конкурси як професійні змагання, нема питань, але наразі конче необхідно підтримувати українську культуру, яка впливає на маси та заміщає російський ширпотреб. В невеликих клубах та на закритих бієнале може здаватися, що українська культура перемогла, але не в Жашкові, де під російську музику підлітки побили чоловіка. І не на Майдані в Києві, де таки самі фанати російського репа послали дівчину, коли Суми захлинулася кров’ю, й не в столичному гідропарку, де школота побила українського військового.

• Якщо у Києві вітають та обговорюють тих, хто нещодавно блискав у москві, чому на Салтівці та ХТЗ раптом перестануть слухати російську музику?
• Якщо в Харкові більшість храмів московського патріархату, чому туди перестануть ходити люди?
• Якщо не підтримується більшості зрозумілий український контент, чому молодь перестане слухати чи переглядати російський?

Можна виграти на фронті, но програти в тилу, якщо держава не буде просувати українську культуру та релігію у маси, як б по радянське це не звучало. Якщо там не буде ЗРОЗУМІЛОГО та ЦІКАВОГО українського контенту - буде російський. Й людям буде начхати кому яка премія імені якогось Шевченка дісталася, як і на те якого патріархату церква і за кого в ній моляться та на чиї ракети йдуть гроші від свічок.