Недільна балачка: чому суд над харківськими генералами це судилище?

У травні 2024 року російські війська здійснили наступ на Харківщину, що призвело до втрати частини території липецької сільської громади та вовчанської громади. Місто Вовчанськ просто стерте з лиця землі, десятки тисяч біженців, загиблі серед цивільних та військових. Постало питання, хто винен та чому так сталося?

Внаслідок цього правоохоронні органи України затримали трьох високопосадовців Збройних сил України, звинувачуючи їх у службовій недбалості, яка сприяла успіху ворожого наступу.​

Затримані особи:

• Бригадний генерал Юрій Галушкін — колишній командувач оперативно-тактичного угруповання "Харків".​
• Генерал-лейтенант Артур Горбенко — екс-командир 125-ї окремої бригади територіальної оборони.​
• Полковник Ілля Лапін — колишній командир 415-го окремого стрілецького батальйону 23-ї окремої механізованої бригади.​

Слідство встановило, що ці командири не підготували належним чином оборону прикордонних районів Харківської області та втратили контроль над боєм під час повторного наступу російських сил. Вони також порушили вимоги бойових статутів при підготовці оборонних рубежів, що призвело до втрати територій, особового складу та озброєння. ​

Судові рішення:

Артур Горбенко — Печерський районний суд Києва обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на два місяці з можливістю внесення застави в розмірі 25 мільйонів гривень.​

Юрій Галушкін — тримання під вартою з альтернативою застави в 5 мільйонів гривень.​

Ілля Лапін — тримання під вартою на 60 днів без права внесення застави. ​

При тому, що всі офіцери були готові йти на фронт солдатами, й не мають можливості зникнути від слідства. Таке рішення викликало ще більше питань та обурення, ніж сама атака рашистів. 

Хоча  Президент України Володимир Зеленський підкреслив важливість справедливості та верховенства права, незалежно від статусу чи попередніх заслуг осіб, багато хто побачив в цьому суді радянщину та розправу там командирами. 

Перша причина - інертність правоохоронців та суддів, коли йдеться про розтрати та корупцію в цивільному секторі та Міністерстві оборони. На відміну від генералів, люди які відповідають за боєздатність армії не сидять та навіть продовжують "пиляти" гроші. Підтверджено численним антикорупційними розслідуваннями громадського сектору та журналістів. 

По-друге - зведення провини виключно на військових. Хоча знову ж таки є відкриті дані, що місцеві органи влади, які будували лінії оборони поз військовими не встигли зробити окопи у визначений термін та, скоріш за все, робили "обнали" на постачанні матеріалів, зокрема деревини. Але судів немає, всі на своїх місцях. 

По-третє, - будувати якісні захисні позиції лише з саперною лопатою складно. Військовим були також потрібні дерево, будматеріали, техніка - але на знову ж тоді, де поруч на лаві підсудних цивільні представники адміністрацій. 

Четверте, - якщо судять військових за неутримання територій в 2024 році, коли буде суд над тими, хто ігнорував повідомлення розвідки в 2022 році, не укріпляв кордон тоді, розміновував "Чонгар" та відправляв людей на шашлики? Якщо відповідальність. То для всіх.