Повернутися та знайти себе. Історії, що надихають. Денис Бондар
Денис Бондар - кремезний хлопець, він жартома перекидає велике колесо . Складно представити, що він був прикутий до ліжка через поранення, яке отримав на фронті ще у 2017 році. Сам він з Дніпровщини, але доля закинула на Донбас, де Денис навчався у правоохоронному вишу. Коли проросійські сепаратисти розпочали війну, він не сумнівався на чий бік стати.
У нас був з проукраїнських лише в групі я та староста, і він мені сказав тікай звідси. Але я коли повернувся до додому подумав, як це так, сесію не дали здати. Й записав в добровольчий батальйон поліції. Мене лише запитали стріляти вмієш. Авжеж, в строкову на стрільбище водили.
Курахове, Маріуполь, Широкине. Перехід з МВС в розвідбат ЗСУ. Авдіївка. Там й отримав поранення. Дениса списали, він довго лікувався, сам реабілітував себе спортом. На час повномасштабного вторгнення виховував з дружиною вже п’ятеро дітей - на лютий 2022 не було й року. Але попри діагноз та кількість нащадків повернувся у стрій, як тільки почалася масована московська навала.
Дружина в сльози, але я їй сказав, хто вас захистить окрім мене?
Але згодом і поранення, і сімейні обставини, і стабілізація на фронті дозволили Денису повернутися додому. Перед ним як й перед іншими ветеранами постало питання - що роботи у цивільному житті. Він обрав роботу вчителем фізкультури в школі, але відчувалося це замало. Тем більше, через війну діти навчаються онлайн. Тоді ветеран загорівся ідеєю створити спортивний клуб, де б ветерани, могли б відновлюватися після травм, а молодь та діти долучалися до спорту.
Деталізувати ідею, зробити з неї реальний бізнес-план Денису зміг завдяки участі та навчанню у Проєкті підтримки молодих ветеранів та внутрішньо переміщених осіб в Україні. Тепер до втілення ідеї лишилося декілька кроків - є майданчик та розписані етапи будівництва. Підготовчі роботи вже йдуть.
Денис Бондарь говорить, що чим більше буде проєктів підтримки та стартапів ветеранського бізнесу, тим краще. Адже це не про конкуренцію, це про допомогу знайти себе в мирному житті, допомогти товаришам й країні після Перемоги. А вона обов'язково буде.