Подорожі Україною: що подивитися у Вінниці

Вінниця - місто на заході центральної частини України, на берегах Південного Бугу, дуже зелене місто з численними скверами та парками.

Парк довкола площі розташований в самому центрі міста і є одним із найулюбленіших місць для відпочинку. Саме тут знаходиться водонапірна вежа Артинова, основний символ Вінниці, її візитівка.

На початку ХХ століття архітектор Григорій Артинов створив її як водонапірну споруду міського водогону й оглядову каланчу пожежної команди. Годинник мав надавати їй подоби ратуші. За більше ніж сто років існування вежа виконувала різні функції та змінила багатьох мешканців. Проєктувалася вона 1912 року для подачі води містянам із Бугу. Пізніше її верхній ярус правив за пожежну каланчу. Під час війни найвищу споруду міста використовували як наглядовий пункт. До вісімдесятих у будівлі жили робітники «Водоканалу». А тепер 28-метрова вежа працює музеєм і є одним з символів міста.

Серед історичних місць Вінниці, які приваблюють туристів - Костел св. Діви Марії Ангельської. Монастир францисканців-капуцинів було зведено у 1745-1760 роках у стилі тосканського бароко. Крім унікальної архітектури, костел привертає увагу цікавими та пізнавальними заходами: концертами органної музики та екскурсіями старовинним підземеллям монастиря. Достеменно відомо, що ходи під землею з’єднували три монастирі XVII–XVIII ст.: єзуїтський, домініканський і капуцинський. Склепи, що оповиті легендами та містикою, насправді призначалися для евакуації під час ворожих нападів, ховання мерців, складів і пивоваріння.

А в 2023 році біля костелу відкрили відправну точку культурного маршруту Camino Podolico - п’єдестал зі скульптурою святому апостолу Якову. Відтепер туристична Вінниця може похизуватися ще однією локацією, бо з цього місця розпочинається паломництво українців по подільській частині Шляху святого Якова. Костел знаходиться у центрі Вінниці на вул. Соборній.

Вінницькі мури. Єзуїти мали будувати монастирі та храми не лише естетично, але й безпечно. Постійна загроза нападів викликала до життя потужний комплекс оборонних споруд. Зараз із нього збереглася масивна кутова вежа і частина стін із крупної червоної цегли, від яких віє романтикою бурхливих часів Богуна. Частину споруд, які збереглися до наших днів, збудували ще в 16 столітті. Оскільки на той час періодично поставала загроза татарських набігів із Дикого Поля та козацьких виступів, то й зводили комплекс як фортецю. Саме завдяки цьому місце й отримало назву «мури»: від латинського murus – «стіна». Нині на території комплексу Вінницьких Мурів діють кілька установ, та найбільше вони відомі завдяки двом музеям, які тут розміщені, – обласному краєзнавчому та художньому.

У Вінниці народився відомий класик української літератури Михайло Коцюбинський. По вулиці І.Бевза 15 розміщується його садиба, місце, де він народився та працював. У музеї-садибі налічується близько 9 тисяч експонатів. Експозиція розміщується в 5 кімнатах. Вона висвітлює в хронологічному порядку, життя і творчість Михайла Коцюбинського. Тут зберігаються прижиттєві видання його творів, їх переклади мовами народів світу, спогади сучасників, архівні матеріали, предмети побуту й етнографії.

Хто бажає побачити в Вінниці щось атмосферне, той вирушить до старовинного району Єрусалимка, де колись був центральний ринок міста й квартал єврейських ремісників. Під час німецької окупації район спустів: мешканців винищено, будівлі зрівняно з землею. Та дух місця не зник. До прикладу, «шоколадний будинок» (колишня пошта), хоч і перебуває у напівзруйнованому стані (що влітку й восени романтично маскує плющ), все ж зберігає привабливі риси модерну початку ХХ століття. Також саме в цьому районі, на вулиці Володарського, знаходиться найстарша житлова будівля міста.

Ковані скульптури. У центрі можна зустріти артистичного поета, скрипаля та музиканта. Біля галереї «ХХІ» туристи фотографуються з художником. Є в місті й стоматолог, боксер, а біля пологового будинку – лелека з немовлям. А от хто це увіковічений на вулиці Артинова – навіть важко сказати: самі ноги загадково стирчать зі стіни.

Лісопарк – ще один напрямок для відпочинку, це масив у сім гектарів незайманого хвойного й листяного моря посеред мікрорайонів, популярне місце для велопрогулянок і пікніків.

Ботанічний сад «Поділля» – ще одне місце для пікніку влітку, та для прогулянок в будь-який сезон. Важко повірити, що колись на цьому місці був сумний пустир. Тепер тут панують акації й ялівці, бузки і чубушники, функціонує зимовий сад, вирощуються понад сорок видів лікарських рослин.