Як Медведчук сів на "трубу". Масштабна афера нарешті стала кримінальною справою
Зрадник Віктор Медведчук і четверо колишніх управлінців Прикарпатзахідтрансу отримали підозри у справі про незаконне заволодіння нафтопроводам "Самара-Західний напрямок".
Про це повідомляють у пресслужбах СБУ та прокуратури.
"Вкрасти" цілий трубопровід куму Путіна дозволили судові тяганини.
За даними слідства, яке здійснюється СБУ та НАБУ, «схему» привласнення колишній народний обранець організував на початку 2015 року у чіткій координації з політичним керівництвом рф.
Після розпаду срср нафтопродуктопровод «Самара-Західний напрямок» залишився у власності рф. З 2005 року Україна через суди доводила своє право на володіння ним. У 2014-2015 роках це право підтвердили суди вищої інстанції.
Проте у квітні 2015 року суд у Рівному за одне засідання повернув трубу дочірній компанії рф – ТОВ «ПрикарпатЗахідтранс» через нібито «нововиявлені обставини», чим фактично скасував завершену націоналізацію стратегічного нафтопроводу.
В ході розслідування встановлено, що до схеми заволодіння нафтопроводом екснардеп та його спільники залучили експерта. Його завідомо неправдивий висновок був використаний в суді для перегляду та скасування судових рішень, постановлених на користь держави.
Для легалізації привласненого обʼєкту шляхом проведення ряду операцій його було продано підконтрольному субʼєкту господарювання, зареєстрованому у Швейцарії, який став формальним власником, а керівництво здійснювалося через ТОВ «ПрикарпатЗахідтранс».
Встановивши контроль над викраденим активом, двоє зі спільників були призначені на керівні посади у цьому підприємстві та проводили необхідні «оборудки», ще двоє займались іншими «питаннями», насамперед легалізацією доходів.
Отримані прибутки підозрювані виводили на рахунки афілійованих зарубіжних компаній та розподіляли між собою.
Харківською обласною прокуратурою повідомлено про підозру народному депутату України II—IV, IX-го скликань та чотирьом його спільникам за фактами організації низки злочинів, спрямованих на заволодіння державним стратегічним об’єктом – нафтопродуктопроводом «Самара-Західний напрямок».
Наразі у Києві та Київській області правоохоронці провели низку санкціонованих обшуків за останніми місцями проживання і реєстрації підозрюваних та вручили підозри їхнім родичам у передбачений законом спосіб. Всіх фігурантів буде оголошено у розшук.
Колишній народний депутат підозрюється в організації заволодіння чужим майном, набутті, володінні та використанні коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, зловживанні своїми повноваженнями особою, яка здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг, а також організації завідомо неправдивого висновку експерта в суді, вчиненого організованою групою (ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 365-2, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 384 КК України).
Троє його спільників — у пособництві до набуття, володіння та використання коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчиненому організованою групою та в особливо великому розмірі (ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України). Четвертому підозрюваному інкриміновано ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 365-2, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 384 КК України.
Сам судовий спір за нафтопровід закінчився лише у 2024 році. Верховний Суд остаточно визнав за Україною право власності на частину магістрального нафтопродуктопроводу «Самара-Західний напрямок».
Зрозуміло, що вся історія про "трубу Медведчука" не була таємною, адже незаконне заволодіння відбувалося відкрито, через українські суди. Оголошення підозри - це виключно факт політичної волі. Яка знову ж таки проявила себе, коли основний фігурант став недосяжним для української Феміди.
Нагадаємо, наразі Медведчук перебуває в рф - він був обміняний на українських військовополонених, зокрема командирів-захисників "Азовсталі".
Тому кримінальна справа в першу чергу про законність повернення активів, а не про покарання винних.