Головний акушер Харківщини про проєкт UNFPA: «Нам допомагають у головному – забезпечити здорове майбутнє нації»

У найвіддаленіших районах Харківщини, ризикуючи опинитися під ворожим обстрілом, коли з неба падають гелікоптери, а до амбулаторії –  снаряди, приймають пацієнтів працівники мобільних гінекологічних бригад. Їх чекають, до них вишикуються чималі черги місцевих мешканців. Які розуміють, що такої кваліфікованої, сучасної та безкоштовної допомоги просто у своєму селі, більше чекати нема від кого.

Медики працюють у складах бригад, які були створені та діють у рамках заходів гуманітарного реагування UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення, за фінансової підтримки Європейського союзу (ЕСНО), Міністерства закордонних справ Данії, Канади, Франції та Республіки Корея.

Зміни довжиною у шість діб

На Харківщині проєкт реалізується з листопаду 2022 року. Працюють дві бригади. Одна створена з фахівців обласної клінічної лікарні та їздить на мікроавтобусі. Виїжджають кожного дня крім вихідних на території, які знаходяться на далі ста кілометрів від Харкова.

Друга бригада створена на базі центру медицини катастроф. До неї входять акушер-гінеколог з підготовкою по УЗД та педіатр, який має підготовку з медицини невідкладних станів – він також може переглянути кардіограму та діяти як сімейний лікар. Працюють на великій машині – госпитейлер.

Це так званий пологовий будинок на колесах. Тут надають консультативну допомогу. Машина обладнана гінекологічним кріслом, апаратом УЗД. Можна розмістити додаткове обладнання, наприклад, для взяття цитологічних досліджень, зразків крові, тестування на ВІЛ, туберкульоз, сифіліс. Також є матрац с підігрівом для огляду дітей від народження. А ще планують поставити кольпоскоп – такий апарат є в іншої бригади. Там є обігрів, вода і навіть душова кабіна. Це великий автономний рефрижератор, перероблений під медичний комплекс.

Госпітейлер їздить на далекі відстані. Тому працює 6 днів на тиждень, не повертаючись до Харкова. У неділю машину оглядають у гаражі, а вже с понеділка вона виїжджає із наступною бригадою.

Приїзд бригади погоджують з головами громад, вирішують, де вони зупиняться. Запрошення на прийом допомагає організувати сімейний лікар або голова – щоб люди могли заздалегідь записатися.

Обласна бригада доповнює роботу цієї. Крім гінеколога там є кардіолог, невролог та хірург за необхідності та медсестра. Вони виїжджають у міста, де багато переселенців.

Вдячне та здорове населення – найкраща відзнака

Під час виїздів траплялося різне. Так, коли бригада була в Золочеві, біля них впав гелікоптер. У Шевченківському районі водій вирішив перегнати госпітайлер трохи далі. І після того, як він це зробив – точнісінько на минуле місце прилетіло.

Регіональний координатор проєкту, обласний акушер-гінеколог Людмила Гапонова розповіла, що бригади намагаються підбирати таким чином, щоб допомогти якнайбільшій кількості людей. Наприклад, щоб лікар міг подивитися на УЗД не тільки гінекологічні хвороби, а й інші органи. Тому дивляться й щитоподібну залозу, шлунково-кишковий тракт, сечовивідної системи та інше.

«Виявляємо патології, лікуємо, за необхідності переконуємо погодитися на хірургічне втручання. Бо вчасно прооперована людина – це велике досягнення. Наприклад, люди не звертають увагу, мовляв, гіпертонічна хвороба у мене давно. Але можливо вже час змінити препарати або сказати людині, що треба приймати щось додатково. І лікарів наших бригад в цих питаннях слухаються. Населення задоволено роботою лікарів. При цьому розповідають також і голови громад, які кожного разу запрошують до себе», – ділиться координатор.

Бог рятує тих, хто допомагає людям

Лікар акушер-гінеколог та лікар УЗД Ірина Герасименко зазначає, що багато звертаються із гінекологічними патологіями. Нерідко на УЗД діагностують передраковий та раковий стани, які потім підтверджуються. Також звертаються з приводу призначення контрацептивів. Дуже мало жінок, у яких все добре.

«Бувало й таке. Приходять на прийом до гінеколога. Дивимося, а жіночці не зовсім гарно. Міряємо тиск – зашкалює. Ми вводимо внутрішньовенно вводимо препарат, ставимо катетер та відводимо до колег, з якими тоді виїжджали паралельно», – наводить приклад лікар.

Вона згадує випадок, коли в одному із селищ Вовчанського району бригада тільки почала розвертатися, а їм дзвонять і кажуть, що треба їхати в інше місце. Поїхали. А через дві години біля амбулаторії, де вони планували працювати, стався прильот.

Але навіть після таких випадків ніхто з працівників бригад і не подумав звільнятися та шукати більш спокійну та небезпечну роботу. Медики бригади також мають змогу роздавати жінкам контрацептиви, встановлювати внутрішньоматкові спіралі. До речі, були випадки, коли у жінок вони стояли по 40 і більше років. А найстарішій жінці, яка сама прийшла на огляд, було 89 років.

«Проєкт важливий. Якщо навіть не брати деокуповані території, то є такі селища, звідки людям виїхати дуже складно. І тому наші приїзди туди завжди викликає ажіотаж – їдуть і з навколишніх сіл. Тамтешні жінки багато років не були у лікаря. І на жаль у них виявляємо дуже серйозні патології. Завдяки донорам ми забезпечені всім необхідним для роботи – аби допомогти людям зберегти здоров’я та життя», – зазначає Ірина Герасименко.

А ще трапилося…

У минулому травні бригада Герасименко декілька днів працювала у Золочеві та навколишніх селах за 17 кілометрів від фронту. Їм допомагала старша медсестра місцевої поліклініки Катерина. Не дивлячись на молодий вік, дуже гарно знала  справу.

«Нам сказали, що їде мобільна бригада. А вона була мені край потрібна – здогадувалася, що вагітна. А у нас не було жодного профільного лікаря. Лікарі бригади зробили УЗД та знайшли вагітність», – згадує дівчина.

Чоловік Катерини – військовий медик. Тато пішов до лав ЗСУ і зник безвісти, дотепер немає про нього ніякої інформації. Попри все це дівчина працювала до останніх днів перед пологами. А коли опинилася у пологовому будинку виявилося, що чергує та сама лікар, яке її обстежувала. Вона й приймала пологи.

О 6:54 народила сина. Поки його обмили, поки з молодою мамою впоралися – о 7:10 почався обстріл. Катерину швиденько поклали на каталку, чоловік перевіз у коридор. Через дві години перевели до палати. У 23 години – знов обстріл.

«Перше, що зробила – схопила сина з кювету та вибігла з ним до коридору. Стояла, не розуміючи, що робити далі. А далі вибухи ставали все гучнішими. Медсестри сказали спускатися вниз. І я з дитиною, якій було всього декілька годин, спускалися з третього поверху у підвал. Вибухи були метрів за 500, було дуже гучно. Пощастило, що на іншому боці будинку. Пересиділи біля години та знов піднялися на третій поверх», – розповідає Катерина.

І тільки тоді до мене дійшло, що я тільки-то народила, а вже ношуся поверхами із дитиною на руках.

«Я впевнилася, що такі бригади вкрай необхідні. Ну, як мені, наприклад, шукати лікарів і працювати одночасно? Де їх шукати, що робити далі?  Таких людей як я – досить багато із різними проблемами. А лікарі бригади не тільки обстежують, але й надають консультації, поради, направляють на інші обстеження чи лікування тощо. А ще дають медикаменти. Тому вони дуже потрібні», – впевнена молода мати та медик.