Політичні страйки, будівництво барикад і бій з царськими військами. Історія виникнення Пленахівської вулиці у Харкові, - ФОТО

Історія виникнення Пленахівської вулиці у Харкові.

Плеханівська вулиця територіально знаходиться у Слобідському районі. Вона є великою вулицею Харкова, яка починається на розі проспекту Гагаріна та Малом'ясницької вулиці і закінчується на розі з проспектом Героїв Харкова. Колись тут проходила дорога на південь, що називалася Таганрозькою, а історія вулиці загалом нараховує кілька століть.

Редакція сайту 057 розповідає історію виникнення Пленахівської вулиці у Харкові.

Як йдеться у книзі "Вулиці та площі Харкова", там, де зараз Плеханівська вулиця перетинає вулицю Молочну, на початку 19-го століття розташовувалися цегельні. У 50-х роках того ж століття на вулиці серед маленьких будинків під соломою виділявся будинок колезького радника Якова Петіна. Тому вулицю ще називали Петинською. Спочатку вона доходила до нинішньої вулиці Миколи Міхновського, а далі йшли городи та вигони. Згодом Петинська вулиця простяглася до перетину з вулицею Молочною. Вулицю забудовували тільки з лівої сторони, а з правої - знаходилася рілля. На місці Балашівського вокзалу був вигін та приватні домоволодіння. Наприкінці 70-х років 19-го століття Петинська вулиця простягалася далі на схід. На той час між нею та Корсіковським провулком утворилася низка нових кварталів.

У 90-х роках позаминулого століття Петинську вулицю "прорізала" лінія залізниці на Балашів. Тоді ж виникли вокзал і майстерні, а за кілька років - Харківський паровозобудівний завод. Усе це все сприяло швидкому заселенню округи. Незабаром безлюдна околиця міста перетворилася на пожвавлений робітничий район. Тут з'явилася низка нових вулиць і провулків, забудованих дерев'яними і частково кам'яними двоповерховими будинками. У 1906 році по вулиці пройшов трамвай.

В ті роки саме паровозобудівний завод був найбільшим підприємством на Петинській вулиці. ХПЗ побудували у серпні 1896-го, а 5 грудня наступного року завод випустив перший паровоз. Підприємство також виготовляло парові котли, верстати, сільськогосподарські машини і двигуни внутрішнього згоряння.

Харківський паровозобудівний завод був місцем зборів, мітингів і політичних виступів під час революції 1905-1907 років. На заводі створили бойову дружину і налагодили виробництво зброї. Робітники ХПЗ брали участь у політичному страйку 1905 року і разом зі студентами будували барикади на Університетській гірці. А 12 грудня 1905-го тритисячна колона робітників паровозобудівного заводу на чолі з бойовою дружиною, надаючи допомогу повсталим робітникам заводу Гельферих-Саде, вступила в бій з царськими військами на Кінній площі.

Восени 1912 року робітники заводу, керовані більшовиками, взяли активну участь у політичному страйку на знак протесту проти жорстокої розправи над моряками броненосця "Іоан Златоуст". За наказом губернатора поліція заарештувала керівників страйку. У відповідь 12 листопада робітники Харківського паровозобудівного заводу припинили роботу і близько трьох місяців страйкували. Робітники заводів Гельферих-Саде, Мельгозе, Шапара і Пільстрема відраховували на користь страйкуючих по 10% своєї зарплати. Також вони отримували допомогу і з інших міст. 21 січня 1913-го страйк закінчився перемогою робітників ХПЗ.

Після приходу до влади більшовиків завод реконструювали, він став одним із найбільших машинобудівних підприємств СРСР. Поряд із випуском паровозів на ХПЗ освоїли виробництво тракторів "Комунар" і дизелів. У 1931 році паровозобудівний завод почав випускати трактори "Комінтерн" потужністю 100 кінських сил. У довоєнний період завод освоїв випуск паровозів серії "СО".

Разом зі зростанням Харківського паровозобудівного заводу ріс і упорядковувався навколишній житловий район. Поряд з ХПЗ неподалік колишнього Кирило-Мефодіївського цвинтаря у 1925 році почалося будівництво великого робочого селища. Тут же робітники заводу розбили парк Машинобудівників.

Одночасно зі спорудженням житлових кварталів робочого селища розпочалася забудова східної частини вулиці. Тут побудували багатоповерхові будинки та невеликі котеджі для робітників і службовців низки підприємств. У 1925-му переобладнали колишній робочий дім - нині Палац культури "Металіст" - і при ньому відкрили сад. В тому ж році почалося будівництво стадіону "Металіст", який відкрили у 1927-му. У 1930 році стартувало будівництво нової будівлі кінотеатру "Рот фронт". А у колишній будівлі ремісничого училища працював Промисловий технікум імені Профінтерна. Однак велика кількість споруджених будівель була зруйнована під час Другої світової війни.

Одразу після звільнення Харкова від військ Нацистської Німеччини почалося відновлення майже повністю зруйнованого паровозобудівного заводу. Через чотири роки за допомогою багатьох промислових підприємств ХПЗ почав працювати і випустив тепловоз ТЕ-1 потужністю 1000 кінських сил. Через три роки на заводі освоїли випуск тепловоза ТЕ-2. З переходом на випуск тепловозів завод перейменували на завод транспортного машинобудування, а 25 лютого 1957 року йому присвоїли ім'я Малишева.

Плеханівська вулиця також відома своїми культурними і навчальними закладами. На місці зруйнованого кінотеатру "Рот фронт" спорудили двозальний кінотеатр "Родина", тут розташовані стадіон "Металіст", Палац культури "Металіст", машинобудівний та електромеханічний технікуми, середні школи.

На початку Плеханівської вулиці на розі проспекту Гагаріна та Малом'ясницької вулиці у 1957 році побудували будинок для робітників заводу імені Малишева. Також на вулиці спорудили Дім технічного навчання, висотний готель заводу імені Малишева, заводські молодіжні гуртожитки і так далі.

У 1975 році на Плеханівській почали працювати станції метро "Спортивна" і "Завод імені Малишева". Станцію "Спортивну" побудували біля стадіону "Металіст". У її архітектурному фоні застосували залізобетонні трикутники, які створюють ажурне ромбовидне плетіння стелі, що спирається на колії, облицьовані чорним лабрадоритом. Підлогу станції вистелили плитами з червоного граніту. Довжина станційної зали склала 100 метрів. Біля заводу імені Малишева спорудили однойменну станцію метрополітену. Як і "Спортивна", станція "Завод імені Малишева" дрібного закладення, але на відміну від "Спортивної" ця станція колонного типу. Її архітектурне оформлення має індустріальний характер, що відповідає назві станції. Перфоровані алюмінієві листи підвісної стелі, об'ємні металоемалеві плити колійних стін, емблема заводу - все свідчить про те, що людина потрапила до заводського району Харкова.

Нагадаємо, що редакція сайту 057 розповідала історію виникнення харківського проспекту Гагаріна. Детальніше про це читайте тут.