Зима близько: де і чому будуть наступати ЗСУ у найближчі місяці

Зима завжди вважається не зовсім комфортною порою року для війни, але насправді це не так. Скоріше, пізня осінь чи рання весна з традиційними в наших краях бездоріжжям та багнюкою - є стримуючим чинником для активної фази бойових дій.

Так що після перших морозів та приходу на українські простори класичної зими бойові дії будуть, скоріш за все, активізовані, і головним ініціатором нового наступу, вже ні у кого не має сумнівів, - буде саме ЗСУ, які після битви за Херсон остаточно перехопили стратегічну ініціативу.

Ситуація на фронті

Після визволення правобережної Херсонщини лінія фронту в Україні скоротилась майже на 200 кілометрів. |Зараз активні бойові дії йдуть в Херсонській, Запорізькій, Донецькій|, Луганських областях та на зовсім невеличких залишках ще окупованих Харківщини та Миколаївщині.

За рахунок цього, а також за допомогою переправленого на лівий беріг Дніпра російського 20-тисячного угрупування окупантам вдалося значно збільшили щільність захисників бойових порядків, як на півдні, так і на Донбасі. Також росіяни встигли перекинути на фронт десятки тисяч мобілізованих окупантів — хоча значна частина з них вже повернулися додому у вигляді вантажу 200.

За словами президента України Володимира Зеленського, пекельні бої йдуть в районі Бахмута. Відео, які приходять з міста боїв, тільки підтверджують, що сказане главою держави - це не фігура речі.

Але не дивлячись на те, що найманці ПВК “Вагнер” у буквальному сенсі завалили передмістя столиці українського шампанського трупами — значно просунитися ворогу тут не вдалося. Також безрезультатними виявляються спроби росіян контрактувати у Луганській області в районі Сватове. На інших ділянках фронту зараз відносне тимчасово затишшя.

Південь чи Донбас: як географія та логістика диктує ЗСУ свій вибір

Як ми вже писали, “швидке” звільнення правобережної Херсонщини не було вже і таким швидким, а відступ російських військ, який більше нагадував втечу, був спровокований тим, що вороже угруповання попало у своєрідну логістичну пастку. Неможливість постачати через зруйновані дніпровські мости необхідну кількість снарядів, провізії та підкріплень привели росіян до поразки.

Але тепер ситуація на лівому березі Дніпра стала для росіян не набагато краще.

Подивимось на карту. Через східну частину Херсонської області проходять кілька великих наземних комунікацій із іншими захопленими росією територіями на півдні України.

Це південний маршрут Т2202 Нова Каховка-Армянськ, південно-східний маршрут Р47 Каховка-Генічеськ та траса М14, що йде на схід у Мелітополь, а також у Бердянськ і Маріуполь.

Всі вони разом з залізничною дорогою тепер у зоні дії Хаймерсів та української далекобійний артилерії.

Як вважають експерти Інституту вивчення війни (ISW), все це створює добрі передумови для повторення за херсонським сценарієм:

“Обмежена кількість високоякісних автомобільних доріг і залізниць у цьому районі, особливо тих, які з'єднують Крим із материком, створює потенційні «вузькі місця», які можуть виявитися вразливими до зусиль з боку України з їхнього блокування”.

Не менш оптимістично налаштований відомий український військовий експерт Юрій Жданов.

«Ми сьогодні наносимо вогневе ураження. Маємо вже дані, що основні сили РФ відсуває від Дніпра на 15−20 км. Це цілком може сприяти тому, що ми можемо нанести удар, контрудар як мінімум, з двох напрямків — від Запоріжжя і від Херсону. І таким чином ми виходимо на перешийок», — вважає Жданов.

Тож, на думку експерта, у ЗСУ є всі шанси закріпитися на плацдармі на лівому березі Херсонської області:

«І далі рухатися на Бердянськ і Маріуполь, вздовж Азовського узбережжя. Отакий варіант — так. Можливо, з заходом у Крим. Тому що щільність російських військ на Чорноморському і Азовському узбережжях морів України мала».

Також визволення ЗСУ Мелітополя, у якому перетинаються головні дороги, приведе до логістичного колапсу все багатотисячне угруповання російських військ на півдні України. А вихід українських військ до Азовського моря в районі Бердянська буде означати повний розгром. Нагадаємо, що південна Херсонщина та Запоріжжя — це класичний український степ, який фактично не має природних перешкод у вигляді лісів, гір та рік. Що дуже сприятимете українському наступу і, навпаки, робить неможливою тривалу оборону для росіян.

Звісно, для того, що почати наступ, треба час для створення ударних угруповань, поповнення в першу чергу української артилерії боєприпасами. Також зима, яка приходить на південь пізніше, ще повинна підморозити осінню багнюку.

Судячи з усього, відповідні умови будуть створенні приблизно в середині грудня. Чи розуміє вразливості своїх позицій на півдні ворог? Красномовним підтвердженням цього є той факт, що зараз російські інженерні війська цілодобово зайняті створенням новоъ лінії укріплень в районі Бердянська, Маріуполя та в самому Криму.

Але українське військове керівництво під командуванням генерала Валерія Залужного вже не раз під час цієї війни продемонструвало, що вміє створювати сюрпризи для окупантів та блискавично проводити такі маневри, що вимушують окупантів під загрозою оточення ганебно втікати з українських міст. Доведено Купʼянськом, Ізюмом та Херсоном.

Військовий оглядач Петро Шуклінов також вважає, що ЗСУ здатні в черговий раз провести успішний наступ:

“Для ЗСУ зимова кампанія має підстави бути не менш успішною, ніж попередні. Щосезону ЗСУ звільняють великі території з-під росокупації. Досвід війни на Донбасі в зимовий період забезпечив військове керівництво та офіцерів необхідними знаннями... В Генштабі РФ також розуміють, що взимку до поранень, каліцтв та смерті від снарядів додадуться хвороби, які добиватимуть слабо забезпечені війська росіян”.

Нагадаємо, що колишній командувач армії США у Європі, генерал Бен Ходжес ще в жовтні спрогнозував швидке визволення Херсона, а також наступні перемоги української армії.

"Сподіваюся, що до кінця цього року українські війська відтіснять російські війська на позиції 23 лютого, а до середини наступного року українці будуть в Криму", - заявив Ходжес.

Тож поки що прогнози поважного експерта збувалися, - будемо сподіватися, що так буде і у вирішальні для остаточної перемоги наступні кілька місяців.