Балансування між миром і війною, як Харків живе зараз, - ФОТО
Колись мільйонний мегаполіс намагається повернутись до мирного життя, але РФ занадто близько.
Відкритий простір із вуличною їжею під назвою«7-й склад» розташований біля станції метро Архітектора Бекетова у Харкові. До війни тут на одному майданчику працювали сім різних закладів із їжею і напоями. Кілька тижнів тому чотири з них відновили роботу. Ввечері робочого дня, коли сюди завітав вже друга спроба відновити роботу популярного харківського фудкорту. Перша була ще у квітні, але потім росіяни обстріляли територію поряд із 7-м складом. Сильно постраждав сусідній Макдональдс, — на вивісці із назвою простору і зараз можна побачити сліди від осколків.
«На цих вихідних людей було стільки, майже повна посадка!», — каже Дмитро Назарчук, працівник одного із тутешніх закладів. «Я сиджу і думаю: кайфово, ну прямо класно. Кайфово, але і страшно», — зізнається він.
Збирати велику кількість людей під відкритим небом у Харкові досі здається небезпечним задумом. У Назарчука навіть була ідея встановити якийсь ліміт по кількості відвідувачів, адже попри покращення безпекової ситуації у місті, його обстріл російською армію продовжується.
Балансування між миром і війною — це те, як Харків живе зараз.
Після того, як ЗСУ весною вдалося відтіснити ворога подалі від міста і деокупувати частину території області, з’явилася надія на повернення мирного життя у місто-мільйонник, кажуть місцеві. Знову запрацював громадський транспорт. З 24 травня, після трьох місяців зупинки, відновив діяльність метрополітен, який весь цей час виконував функцію бомбосховища, — поки що підземка працює безкоштовно. Відкрились деякі кав’ярні, кафе і ресторани.
«Грошей зараз ніхто не заробляє. Заклади відкриваються, щоб дати заряд місту, повернути настрій людям, — про заробітки не йдеться», — каже харківський підприємець і ресторатор Михайло Чорноморець. Один із його закладів був якраз на території 7-го складу, але поки він не ризикує його відкривати знову. Натомість ресторатор вже понад три місяці займається волонтерською допомогою, організовує евакуацію людей із Харківщини і Донбасу, а також допомагає ЗСУ.
Харків'яни, які виїхали в інші регіони, стали поступово повертатися. За оціночними даними, у місті зараз перебуває 45% мешканців, тоді як у період активних обстрілів тут було не більше третини, каже Роман Семенуха, заступник голови Харківської обласної військової адміністрації(ОВА).
Та ситуація у місті і досі лишається небезпечною, підкреслює він. Так, у ніч на 9 червня, як раз під час перебування у Харкові журналістів НВ, у результаті нічного обстрілу тут загинуло троє людей і ще п’ятеро дістали поранення. Трохи раніше — 26 травня — ворожі снаряди вбили дев’ятьох містян, серед них була й маленька дитина.
«Чому стріляють? Я думаю, їхнє росіян завдання — просто не давати спокою місту», — говорить Семенуха.
Між небезпекою і життям
70-річна харківська поетеса Олена Костюк стоїть біля під'їзду багатоповерхового будинку на Північній Салтовці, величезного харківського спального району, у якому до 24 лютого мешкало біля 0,5 млн. чоловік, тобто, більше, ніж у багатьох українських обласних центрах. Вона приїхала сюди з рідними, аби забрати речі з квартири на другому поверсі, в якій прожила 30 років.
Рідня викидає майно Костюк на вулицю через вікно, і тим же шляхом виходить з помешкання, бо сходи, що ведуть у під'їзд завалені вибухом. Поетеса збирає власні речі та розповідає НВ, що втекла звідси на початку березня, — бомбардування Північної Салтівки росіянами було настільки потужним, що навіть у підвалах було небезпечно знаходитись. Тоді більшість місцевих залишили район.
Костюк перебралась ближче до іншого району і спочатку з родиною ховалась у метро. Потім перебралася у підвал до знайомих і лише нещодавно домовилася з друзями, які виїхали у Францію, що тимчасово заселиться в їхню квартиру.
Дивлячись на свій будинок на Салтівці, Костюк розуміє: у своє помешкання повернутись вже не вдасться — багатоповерхівка має хвилєподібну форму і непридатна до життя.
Костюк, чия мама — галичанка, а батько — росіянин, каже, що ніколи не очікувала жорсткого нападу від країни-сусіда. «У мене було таке щасливе дитинство. Мої батьки так любили один одного. У нас вдома були і вишиванки, і балалайки», — розповідає поетеса, яка присвятила багато своїх творів Харкову.
Усе життя Костюк розмовляла російською, а зараз намагається писати вірші українською і кардинально змінила своє ставлення до РФ. «Я пишу своїй сестрі у Росію: подивись, що з моїм будинком зробили. Ми так пишалися нашим містом, у нас така краса була», — розповідає жінка.
У цей час десь подалі почулись звуки обстрілів. Але харків'янка на них не реагує: мовляв, у порівнянні з тим, що було у березні, це вже майже тиша.
Люди стали повертатися до Харкова ще до того, як інтенсивність обстрілів зменшилася, а ЗСУ звільнили частину сіл у області, пояснює Семенуха. «Люди стали повертатися, коли з’явилося чітке відчуття, що Харків не здадуть. Для цього [щоб захопити місто] росіянам треба тут усіх фізично вбити», — говорить заступник очільника ОВА.
Він згадує, як у кінці березня побачив перші ознаки повернення життя у місто — коли машини комунальних служб почали чистити бруд окрай міських вулиць, під бордюрами. «Мені тоді подумалося — це якийсь сюрреалізм», — усміхається Семенуха.
Згодом у місті запрацювали світлофори. Потім поступово стали відкриватися деякі кав’ярні. Запрацював транспорт, збільшилася кількість машин.
20 травня у Харкові, на вулиці Квітки-Основ'яненка, навіть відкрилася книгарня Vivat.
Руслана Брукова, продавець-консультант цього магазину, каже, що у день старту тут відбулась зустріч із письменником Сергієм Жаданом, який залишався у Харкові, проводив благодійні концерти і збирав гроші на ЗСУ. «Було дуже багато відвідувачів. Покупці дуже раді, що ми знову відкрилися», — розповідає Брукова, вдягнена у футболку із написом Читай, мрій, дій.
За її словами, тепер читачі стали більше цікавитися історичною літературою. А хітом продажів минулого тижня стала книга прем'єр-міністра Великобританії Бориса Джонсона Фактор Черчилля.
Готовність до оборони
«Якби мене запитали, що найбільше мене вразило у війні, так це вмотивовані харків'яни», — говорить Семенуха, з яким НВ говорить у приміщенні зруйнованої ворожими ракетами ОДА. «Коли ти побачив тисячі людей, які ніколи, можливо, навіть на проукраїнські мітинги не ходили, а зараз цей момент [війна] став для них визначальним», — продовжує він. Це надихало і спочатку, коли був величезний ризик прориву росіян у Харків, надихає і зараз.
«Величезна кількість людей встали як один. Хто і куди йде, скільки росіян проти нас — ніхто не розумів. Але усі розуміли, що треба відстояти місто», — додає Сергій Бистров, один із захисників Харкова. Спостерігаючи за поверненням мирного життя на вулиці, він відмічає кілька тенденцій. По-перше, у місцевих виробився імунітет до звуків війни — і це погано. Також у них вичерпалися накопичення, тому харків'яни просто мріють повернутися до роботи, а ті, хто виїхав — до міста. «Але якщо є змога потерпіти і поки не повертатися — краще почекати», — переконаний Бистров.
Такої самої думки дотримується і Чорноморець, який із однодумцями заснував благодійний фонд Rescue Now, що допомагає із евакуацією з Харківщини і з Донбасу. Він сам тільки минулого тижня переїхав ночувати у квартиру, а до цього спав у підвалі ресторану Молодість — одного зі своїх харківських проектів.
Благодійна організація, у яку зараз входять вже 220 людей, схожа більше на IT-компанію, розповідає Чорноморець: є кол-центр, відділи логістики, фінансисти, юристи. Також волонтери збирають гроші і закуповують військовим необхідне устаткування — від квардокоптерів до карематів. До ресторанного бізнесу Чорноморець, у якого зараз у Харкові є три закритих проекти, поки повертатися не планує. Адже це будуть лише збитки, констатує він.
Тим же харків'янам, хто виїхав із міста, ресторатор рекомендує зачекати із поверненням, адже попри велику кількість ознак проявів мирного життя, обстріли міста тривають.
«Розумію, що усі скучили і втомилися. Але знайти роботу у більш безпечних регіонах, сплачувати податки і не нариватися на неприємності, — мені здається поки що більш правильним і логічним», — додає Чорноморець.