Харківщина післявиборча: перспективи та ризики для суспільно-політичної стабільності в регіоні

Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва за підтримки Фонду Науманна продовжує здійснювати оцінку стабільності в Харкові та Харківській області з огляду на важливість регіону для здатності держави гарантувати національну безпеку, внутрішню стабільність та протидію зовнішнім загрозам. Інформаційний партнер «Демініціатив» у  проєкті – TEXTY.ORG.UA

У цьому матеріалі проаналізовано головні наслідки виборчої кампанії на посаду міського голови Харкова; причини соціально-економічного невдоволення громадян та ризики суспільно-політичної нестабільності (поширення у місцевих медіа російської пропаганди, імовірність розширення російської збройної агресії тощо).

Фальсифікації на виборах мера м. Харкова

Вибори – апогей публічної політики. Вибори харківського міського голови не стали винятком. 31 жовтня з офіційним результатом у 50,66% голосів виборців перемогу здобув секретар міської ради Ігор Терехов, друге місце з результатом у 28,41% посів Михайло Добкін. Третю та четверту сходинки розділили два потенційні кандидати на звання єдиного кандидата від проєвропейських сил: Олександр Скорик із результатом 5,36% та Костянтин Немічев із 4,26% голосів виборців.

Розголосу в медіа набули виявлені Громадянською мережею ОПОРА фальсифікації на декількох ТВК. Шляхом порівняння копій протоколів про підрахунок голосів на ДВК та копій протоколів ТВК були виявлені відмінності у кількості голосів. Зокрема, за даними ОПОРИ, у Основ’янському районі внаслідок фальсифікацій втратили частину голосів Олександр Скорик та Костянтин Немічев. Розбіжності у протоколах ДВК та ТВК також виявлені Новобаварському та Холодногірському районах:

     Розбіжність в протоколах ДВК та районних ТВК. Інфографіка Громадянської мережі ОПОРА

Три позови ОПОРИ до суду у зв’язку із розбіжностями у протоколах ДВК та ТВК, а також пізніша апеляційна скарга не були задоволені. Вже 11 листопада Ігор Терехов склав присягу мера. Кандидати, які, за даними ОПОРИ, втратили голоси внаслідок фальсифікацій, не вживали дій для захисту відданих за них голосів, а Харківський окружний адмінсуд також відмовив М. Добкіну у позовних заявах до чотирьох ТВК. 

Про байдужість переважної більшості громадян до виявлених фальсифікацій виборів красномовно свідчить показник явки у 28,3%. Таким чином, у короткостроковій перспективі легітимність міського голови навряд публічно піддаватиметься сумнівам, однак це вже друга виборча кампанія після довиборів на 87 одномандатному окрузі в Івано-Франківській області, під час якої у спостерігачів були підозри у порушеннях прозорості та чесності виборчого процесу. 

Якщо центральна влада не розслідуватиме факти фальсифікації виборів та не переслідуватиме організаторів таких дій, незаконна зміна результатів голосування під час загальнонаціональних виборів буде загрожувати стабільності в країні загалом, а також стане перешкодою для європейської інтеграції України.

Чинники суспільно-політичної дестабілізації: російська пропаганда, напруженість через питання історичної пам’яті

2 грудня Другий апеляційний адміністративний суд Харкова скасував рішення суду першої інстанції (16 червня Харківський адмінсуд скасував один з пунктів розпорядження голови ХОДА ще від 2016 року).

Міська рада вже заявила про готовність відстоювати свою позицію у касації. Проте можна прогнозувати, що після вичерпання судових інстанцій та з огляду на завершення виборчої кампанії у міської ради буде менше приводів актуалізовувати цю тему, а разом з нею і радянські історичні наративи, у громадській свідомості.

У зв’язку з цим важливо зазначити, що згідно з результатами регіонального опитування у Харківській області, проведеного протягом 1 – 13 липня цього року, близько 40% мешканців Харкова сказали, що їм або байдуже на цю тему, або вони не мають своєї думки щодо доречності перейменування проспекту:

Про «втому» громадян від цієї проблеми промовисто свідчить і «масовість» мітингу до 125-річчя від дня народження Георгія Жукова, організованого депутатом міської ради від фракції ОПЗЖ Андрієм Лесиком. Близько чотирьох десятків людей вшанували радянського маршала, традиційно наголошуючи на «переписуваннях історії». Представники «Демократичної сокири» організували контр-акцію, втім, обійшлося без сутичок. Варто віддати належне і організаторам вшанування, адже під час заходу обійшлося без демонстрування забороненої в Україні символіки радянського тоталітарного режиму. 

Поширення проросійських пропагандистських меседжів у соціальних мережах

Впровадження проросійських інтерпретацій української історії та нинішнього курсу розвитку країни не обмежується питанням перейменування одного топоніму в місті.

Протягом жовтня-грудня відбулось відзначення декількох державних свят та пам’ятних дат, які висвітлювалися у локальних медіа. Як ми відзначали у попередніх оглядах, для впровадження меседжів російської пропаганди використовуються коментарі до дописів місцевих медіа у соціальних мережах.

До дописів, присвячених Дню пам’яті жертв голодоморів, як реальні дописувачі, так і акаунти з ознаками “ботів” лишали коментарі, спрямовані радше не на заперечення української інтерпретації історичних подій, а на дискредитацію проєвропейського зовнішньополітичного курсу України шляхом порівняння нинішніх умов життя в Україні з умовами життя з початком 1930-х років.

У День гідності та свободи в коментарях до тематичних дописів суспільно-політичних медіа поширювалися меседжі, які визначали Революцію Гідності причиною нинішнього нібито незадовільного соціально-економічного стану країни. Так само у коментарях до місцевих медіа поширювалися коментарі, спрямовані на дискредитацію військових та учасників маршу до Дня захисників та захисниць України.

Схожі дискредитаційні меседжі поширювалися і до дописів, присвячених відзначенню 30-річчяЗСУ, яке цьогоріч відбулося у Харкові. Окрім того, відбувалося зміщення акцентів із дня ЗСУ на критику президента, що мало наслідком переважання негативізму при обговоренні відзначення річниці ЗСУ. 

Подібні меседжі, по-перше, створюють хибне уявлення про громадську думку мешканців регіону, а по-друге, мають потенціал переконувати читачів у поширюваній в коментарях інтерпретації подій. Ця здатність обумовлюється тим, що як показують дані Інституту соціології НАН України, українці більш схильні довіряти друзям, родичам та співгромадянам загалом більше, аніж медіа та державним інституціям. 

Меседжі, озвучені в коментарях, стають власне тими «словами співвітчизників», яким довіряти можна з більшою імовірністю, аніж меседжам, які поширюють медіа. Таким чином, незалежно від редакційної політики медіа та тональності редакційного новинного повідомлення, «створення альтернативної реальності» у коментарях з огляду на більшу довіру до співвітчизників є ефективним засобом переконання читачів, які ще не мають усталеної думки з того чи іншого питання.

Щодо державних свят та пам’ятних дат варто відзначити також публічно озвучену позицію новообраного мера Ігоря Терехова. Його обіцянки повернути проспекту Петра Григоренка назву Г. Жукова грали на користь російських історичних наративів. У повідомленні в соціальних мережах, присвяченому Дню пам’яті жертв голодоморів, новообраний мер зазначає про геноцид, штучно організований голод та тиранічну владу, яка стала його організатором. У привітанні з 30-річчям ЗСУ Ігор Терехов чітко говорить про те, від агресії якої держави сьогодні Україну захищають її збройні сили. Такі трансформації у публічній риториці мера, який користується довірою містян, є важливими для зменшення впливу російських пропагандистських наративів у регіоні.

Безпека у громаді

Резонансні ДТП

Питання інформаційної безпеки важливі для безпеки та розвитку регіону в довгостроковій перспективі.Однак у жовтні-грудні в Харкові були актуалізовані кілька більш тактичних проблем, які впливають на громадську безпеку містян. 

У жовтні та листопаді відбулося кілька дорожньо-транспортних пригод, які здобули публічний медійний резонанс не лише в регіоні, а й загалом в Україні. 26 жовтня трапилася дорожньо-транспортна пригода, у спричиненні якої підозрюється 16-річний Микола Харківський. Автомобіль, за кермом якого знаходився неповнолітній, рухався зі швидкістю близько 180 км/год та проїхав червоний сигнал світлофора, що стало причиною зіткнення з іншим автомобілем на перехресті вулиць Гагаріна та Одеської. Внаслідок ДТП водій другого автомобіля загинув на місці, а три інших пасажири автівки були госпіталізовані.

Публічний резонанс великою мірою спричинений особистістю винуватця ДТП, якого називають харківським «мажором», і який у 2019 році у віці 14 років зчинив стрілянину в одному з міських супермаркетів, внаслідок чого з пневматичної зброї було поранено двох людей, а винуватець отримав умовний термін. Окрім того, в мережі були опубліковані фрагменти приватної переписки Харківського, у якій він хизувався попередніми правопорушеннями та уникненням покарання.

Попри значну моральну складову у резонансі справи, цей випадок (а також наступні ДТП – наїзд водія під дією метадону на школярів 11 листопада; ДТП із  вантажівкою, яка спричинила смерть трьох людей; ДТП з п’яним поліцейським 15 листопада тощо) актуалізував питання про безпеку дорожнього руху в місті.

Першими конкретними наслідками серії ДТП у Харкові стало нововведення, згідно з яким Державна виконавча служба вилучатиме автомобілі у водіїв, які не сплачують штрафи за перевищення швидкості. Крім того, Денис Монастирський висловлював наміри запровадити експрес-тести, які дозволятимуть швидко перевірити вживання водієм наркотиків.

Аби зменшити шанси Миколи Харківського уникнути належного покарання та задля упередження майбутніх подібних випадків, захистом інтересів потерпілих у ДТП зайнялася ініціатива громадського об’єднання «Безпечний Харків», до якої увійшли місцеві підприємці Юрій Сапронов, Олександр Давтян, Володимир Скоробагач, Всеволод Кожемяко та інші, а інтереси постраждалих у справі представляє адвокат та депутат міської ради Ігор Черняк. Один з лідерів ініціативи Юрій Сапронов стверджує, що об’єднання не має політичного характеру.

Уникнення покарання Харківським за таких умов виглядає вже вкрай малоймовірним, однак нові випадки ДТП привертатимуть увагу медіа та лишатимуться фактором соціальної напруженості, якщо вони не отримають неналежного розслідування, а з боку влади не спостерігатиметься конкретних кроків з підвищення безпеки на дорогах.

Мінування об’єктів інфраструктури

Проблема безпеки дорожнього руху актуалізувала також і проблему спроможності правоохоронних органів. Під час засідання правоохоронного комітету ВРУ в Харкові начальниця обласної патрульної поліції повідомила про брак кадрів та системні проблеми патрульної поліції (зокрема, заробітня плата поліцейських).

Спроможність поліції впливає в тому числі і на здатність правоохоронних органів оперативно реагувати на спроби порушення нормальної роботи об’єктів інфраструктури. Протягом останніх двох місяців надзвичайно поширеними стали анонімні заяви про мінування шкіл, лікарень, ТЦ тощо.

У кожному з цих випадків повідомлення про загрози мали належне реагування з боку співробітників правоохоронних органів. Тим не менш, навіть тимчасове припинення функціонування об’єктів інфраструктури, а також залучення фахівців та співробітників МВС для перевірки «мінувань», спричиняє витрати матеріального та часового ресурсу.

Окрім того, не можна виключати і те, що подібні дії можуть принаймні частково координуватися з РФ з метою збору інформації про здатність місцевої влади та правоохоронних органів оперативно реагувати на загрози та мобілізовувати необхідні для їх локалізації ресурси.

Протидія військовим загрозам

Через накопичення російських військ на кордонах Україна однією з найбільш актуальних загроз і для Харківщини, і для України загалом є можливе військове вторгнення РФ. Одним із шляхів долучення громадянського суспільства до оборони країни є розвиток сил територіальної оборони.

Щодо розвитку територіальної оборони на Харківщині, ЗМІ повідомляють про очікуване збільшення кількості батальйонів територіальної оборони, яке має відбутися згідно з нормами Закону про основи національного спротиву. Наразі до складу харківської бригади територіальної оборони входить 6 батальйонів, а згідно із законом кожен район області (яких після адмінреформи утворено 7) та обласний центр повинні мати батальйон тероборони. 

 За публічною інформацією, наприкінці жовтня чисельність харківської 113-ї бригади територіальної оборони становила більше 700 осіб, які проходили регулярні навчання. 13 грудня відбулися крайні планові навчання тероборони, у яких взяли участь штатні підрозділи 113-ї бригади, члени громадських організацій та мешканці Харкова і області. 

Окрім того, для сприяння ефективній мобілізації добровольців у разі військової загрози ще навесні створений громадський Штаб оборони Харківщини, співзасновниками якого стали близько 30 місцевих громадських громадських організацій, що об’єднують ветеранів АТО/ООС, активних представників громадянського суспільства тощо.

Також у листопаді за участі голови Харківської ОДА проводилася профільна нарада з представниками військового управління та громадських організацій, під час якої обговорювались шляхи збільшення ефективності підготовки резервістів, участь бійців територіальної оборони у спільних навчаннях з підрозділами інших органів (ДПСУ, Нацгвардії тощо).

Залучення громадян до сил територіальної оборони та співпраця силових структур з органами місцевої влади та громадськими організаціями безумовно збільшують стійкість регіону до воєнної загрози. В умовах реалізації цієї загрози це дозволить мати більше підготовлених кадрів для організації оборони та забезпечення безпеки цивільних осіб. 

Тим не менш, суспільно-політична байдужість істотної частини мешканців регіону обмежують мобілізаційний потенціал громадянського суспільства перед загрозою російської агресії. Згідно з опитуванням Фонду «Демократичні ініціативи», близько третини мешканців регіону не мали власної думки щодо природи конфлікту на Донбасі, а близько 40% мали байдуже ставлення чи не визначилися зі ставленням до ветеранів ЗСУ, які брали участь у бойових діях на Донбасі.

Тому не дивними виглядають опитування харків’ян (нерепрезентативні), у яких частина громадян не вірять у подібну загрозу чи не замислюються над її можливістю, а отже у разі її настання будуть не підготовленими. 

  Соціально-економічні чинники стабільності, охорона довкілля та поширення COVID-19

Соціально-економічна напруга та проблеми захисту довкілля

Як відомо, влітку  відбувалися протести працівників Харківського авіаційного заводу через заборгованості підприємства перед співробітниками. 29 листопада відбулося підписання меморандуму між керівництвом області, великих приватних підприємств та профоб’єднань про відновлення виробництва літаків на ХАЗ. 

Для продовження процесу необхідне прийняття Верховною Радою України закону про приватизацію ХАЗ, який вже схвалений комітетом ВРУ з економічного розвитку. Відновлення виробництва літаків підприємством дозволить йому зменшити заборгованість перед співробітниками, що сприятиме зменшенню соціального незадоволення працівників.

Іншою локальною точкою напруги в місті вже протягом багатьох років є Харківський коксовий завод, який попри численні протести місцевих жителів через забруднення повітря у березні отримав дозвіл на викиди до 2028 року. У жовтні в медіа з’являлась інформація про модернізацію підприємства та встановлення нових фільтрів, зношеність яких раніше й спричиняла забруднення повітря.

Однак мешканці й надалі свідчать, що показники забруднення повітря в місті протягом місяця сягали небезпечних для здоров’я людини позначок:

Місцеві мешканці також повідомляють про незаконні вирубки лісів на околицях міста. Таким чином, проблеми охорони довкілля продовжують лишатися потенційним фактором зростання соціальної напруги в місті.

Однак позитивні перспективи отримала інша відома екологічна проблема міста, яка стосується забруднення ріки Уди (що також спричиняло протести місцевих мешканців). Справу про забруднення річки передано до суду, а трьом чиновникам Темнівської виправної колонії, яка й стала причиною забруднення ріки пластиком, висунуто обвинувачення у службовій недбалості.

Окрім того, у жовтні Харків приєднався до програми ЄБРР «Зелені міста»,в рамках якого будуть визначені заходи з реагування на екологічні потреби міста. У довгостроковій перспективі це створює можливості для покращення ситуації з охороною довкілля у місті.