Порука як один з видів забезпечення виконання зобов’язання перед банками та іншими позикодавцями

Новини компаній

З початку 2008 року, досить вагома кількість банків України укладали кредитні договори за участю фізичної або юридичної особи, статус якої був як поручитель. Основною метою укладання договору поруки є можливість стягнення з поручителя майнових або немайнових благ у разі, якщо боржник не виконав своє зобов’язання перед кредитором ( в даному випадку перед банком).

Кредитних договорів та договорів поруки було укладено досить багато, проте через недосконалість на той час правової системи України та врегулювання питання щодо укладання вищезазначених договорів було не на першому місці, боржники та поручителі потрапляли в так звані “пастки” від банків, які зазвичай закінчувались судовими тяжбами.

Проблема договору поруки залишається відкритою і досі, тому Адвокатське об’єднання “Neofelis Law Group” звертає Вашу увагу на основні помилки, які можуть бути в договорі поруки аби ви як поручитель чи боржник не натрапили на непередбачувані проблеми, які можуть виникнути у вас з банком на довгі роки.

В першу чергу, основоположним нормативно-правовим актом який врегульовує питання щодо статусу поручителя та укладання договорів поруки є Цивільний кодекс України (§ 3 гл. 49 розд. І кн. 5 ЦК.) та Закон України “Про іпотеку” (стосується лише майнової поруки).

Вищезазначений договір зазвичай укладається та виникає з договору позики чи кредитного договору, оскільки всі інші зобов’язання (гарантія, застава чи притримання) обмежені колом осіб, що можуть виступати в якості гаранта, а сама застава не може застосовуватись у випадках відсутності в заставодавця самого майна. Законодавцем було встановлено, що поручителем може бути будь-яка або деліка фізичних або юридичних осіб, що мають стабільне майнове становище та не мають заборгованостей перед національними банками або іншими фінансовими установами. Договір поруки має бути укладений лише у письмовій формі, в іншому випадку його можна бути вважати нікчемним.

Судова практика щодо визнання договору поруки недійсним, нікчемним або неукладеним досить висока, у зв’язку з тим, що існують непоодинокі випадки, коли в кредитному договорі або договорі поруки банки допускають істотних помилок, що взагалі унеможливлюють виконання його основних умов, або ж, договір міг бути укладений під впливом обману, помилки або інших тяжких обставин.

Звертаємо вашу увагу, що у разі, якщо поручитель не обізнаний в нормах чинного законодавства на момент укладання договору поруки, це не звільняє останнього від відповідальності або від виконання умов договору. Звертатись до суду з поясненнями та обґрунтуванням, що працівники банку не розтлумачили ту чи іншу норму, яка зазначена у договорі, не є обставиною, за якою поручителя буде звільнено від виконання умов договору. Трапляються непоодинокі випадки, коли поручителі звертаються до суду з проблемою, що вони чи не так зрозуміли договір поруки, чи вважають, що їх під вливом обману змусили укладати договір, проте варто пам’ятати, що помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Якщо порівнювати поняття “омана” та “помилка”, то не варто ці поняття прирівнювати один до одного. У першу чергу, ознакою обману є умисел в діях однієї з осіб, з якою укладається договір. Однак саме наявність умислу, в чому полягали незаконні дії та істотність обставин має доводити саме та особа, яка діяла під впливом обману.

На що також варто звернути увагу, так це на відповідальність, що може настати у разі, якщо умов договору буде не дотримано в повному обсязі або ж частково. Відповідальність існує двох видів: солідарна та субсидіарна. Солідарна відповідальність полягає в тому, що кредитор має можливість обрати до кого саме звертатись щодо стягнення заборгованості за договором. Субсидіарна відповідальність полягає в тому, що кредитор у першу чергу має звернутись до основного боржника, встановивши заздалегідь у договорі строк для виконання кредитного зобов’язання. У разі, якщо боржником не буде виконано зобов’язання у встановлений строк, в такому разі кредитор має повне право звертатись вже до самого поручителя.

На жаль, цивільним законодавством, а саме у Цивільному Кодексі України або інших нормативно-правових актах, не встановлено та не розтлумачено поняття розумного строку. Сторони мають самостійно узгодити строк виконання всіх зобов’язань сторонами, аби у подальшому уникнути непорозумінь та проблем, які майже стовідсотково можуть закінчитись судовою тяганиною.

Також, на що ще варто звернути увагу при укладанні договору поручительства та не тільки, так це на сам його зміст. У першу чергу, у договорі має міститись інформація щодо предмету договору, його строк, відповідальність сторін та об’єм поручительства. Іноді, у договорі зазначається грошова сума, яку боржник зобов'язується сплатити поручителю, за так звані “послуги”.

Особи, які ніколи не укладали договорів, можуть бути не обізнаними у правовому полі кредитних договорів або договорів позики. У кредитних договорах можуть допустити помилку в написанні ваших ініціалів, місця проживання/реєстрації, або сховати декілька хитрих речень, які повністю можуть змінити умови виконання договору.

З метою уникнення подібних ситуацій, а саме втягнення себе у спір між вами та банком через помилку у договорі, яку ви просто не помітили, адвокатське об’єднання “Неофеліс Ло Груп” надає послуги щодо швидкого та повного аналізу документу (договору, заяви), для уникнення негативних наслідків для вас та з метою збереження вашого дорогоцінного часу.

Отже, якщо ви маєте намір укласти угоду з банком або будь-якою фізичною чи юридичною особою, у першу чергу звертайтесь по спеціалістів, які допоможуть вам проаналізувати документ та вказати його основні недоліки у разі їх існування.